Це був наш завершальний день в Карпатах і почався він просто божественно. Оскільки того дня деякі учасники вже від'їжджали, то встали раненько, що встигнути випити кави. Але не простої і не в будиночку, а в одному фантастичному місці, яке нам показала Таня, за що їй велика дяка)))
Детальніше
Ніч на Боревці видалася прекрасною, цього разу каремат нікуди не з'їжджав і мені навіть було тепло)))) Зате під ранок я прокинулася від якогось дивного потужного звуку, який роздавався десь вдалині, а потім наближався. Спросоння мені здалося, що це машини, а потім ловлю себе на думці, що які ж можуть бути машини, коли я на перевалі в горах на висоті більше тисячі метрів.
Перехідо до с. Гута
Ніч таки виявилася ще тою, від холоду я прокинулася досить рано, визирнула з намету, а там все та ж невтішна картина — холодно та туманно) Тож я загорнулася у спальник і заснула далі. Так почався третій день в Карпатах, як раз першого травня) Про перший та другий дні можна почитати за посиланнями.
До найвищої вершини Горган
Про те, як я дісталася полонини Боярин тут.
Наступного дня прокинулися не надто рано, бо по-перше мали трохи відіспатися, а по-друге нас чекав досить таки недовгий перехід до Рущини, якихось 5 км.
До полонина Рущина
На перші травневі я таки вибралася в Карпати. Це та мандрівка в яку збиралася ще минулої осені, але тоді хвороба поламала всі плани. Цього разу ніби-то нічого не стояло на заваді, квитки я мала, із спорядженням допомогли добрі люди, все було сплановано та розписано маршрут по днях. Окрема подяка всім тим, хто забезпечив мене всім необхідним — спальником, рюкзаком, наметом, ліхтариком та трекінговими палицями, без них моя б подорож була неможливою.
До полонини Боярин
Цього року туристичний клуб «Добре поїхали» відзначив свою десяту річницю. До цієї події було приурочено декілька турів. Перший з них відбувся у суботу 1-го квітня.
Погода трохи пожартувала і зранку покропила дощем, але ті, хто не злякався все одно рушили досліджувати Київщину.
Святкова подорож
Сирецький дендропарк це такий зелений куточок майже в центрі міста про який наіть не всі кияни чули, а ще менше людей там бувало. До того ж парк розташований у такому досить ізольованому місці, що якщо погано знати місцевість, то можна трохи і заблукати, адже вулиця Тираспільська складається з якихось не зв'язаних між собою частин.
Далі прогулянка парком
В Каменном селе я уже была год назад, и с тех пор все время хотелось еще раз оказаться в этом загадачном месте с удивительной энергетикой. Поэтому приглашение Ярослава Козака отправится в путь вместе с «Уникальной Украиной» оказалось очень кстати.
И вот укатанная грунтовая дорога привела нас из Олевска в Рудню Замысловецкую. Знакомые места выглядели не совсем знакомо. Спокойная в прошлом году небольшая речка Перга, превратилась в бурную горную реку и затопила окресности.
Не люблю я зверей в клетках и дрессированных зверей в цирке. В детстве меня, конечно, водили в Киевский зоопарк, потом я ходила сама. Единственное чувство которое я испытала после последнего посещения Киевского зоопарка — это жалость к бедным животным.
О Менском зоопарке я слышала много раз, так как какждое лето проводила в 14 км от райцентра Мена. Но желания побывать там у меня как-то не возникало. А тут сделала поразительное открытие — из Киева возят экскурсии в Менский зоопарк)))), услышала хорошие отзывы от Романа Маленкова о зоопарке и решила наверстать упущенное)))
Поэтому во время последнего визита в Черниговскую губернию отправилась в Мену.
Зоопарку в этом году исполнилось 35 лет, и произвел он на меня хорошее впечатление. Территория чистенькая, ухоженная, везде цветы, звери тоже были упитанные и довольные.
Я очень люблю путешествовать и естественно фотографировать))). Фото то много, но все они хранятся на жестком диске, последнюю фотографию я распечатывала лет пять назад((( А иногда хочется не только рассказать друзьям где ты побывал, но и показать. Вот так и возникла идея сделать фотокнигу о своих поездках.)))
