Греція. Лагуна Калохорі

Перший допис про подорожі з початку повномаштабного вторгнення. До цього не писалося, та й зараз якщо чесно теж не має натхнення.
Я просто розібрала трохи світлин з минулорічної подорожі і знайшла тоді ж, на скору руку накиданий текст.
Отож про останній день в Салоніках, а точніше про поїздку в лагуну Калохорі, де зимують фламінго)

Того дня ми нікуди не поспішали, бо майже все найцікавіше побачили, і ще мали цілий день до літака.
Поснідавши вирішили поїхати в Калохорі подивитися на фламінго, які прилітають туди зимувати.

Неподалік нашого готелю була зупинка автобуса № 40, який нам як раз підходив. Але будьте уважні в Салоніках купа зупинок, але не весь транспорт на них зупиняється. До того, ж одні зупинки — це традиційні з накриттям і лавкою, а є такі, про які здогадуєшся лише по непримітному стовпчику з переліком маршрутів. У мене склалося враження, що місцеві самі не знаю на якій саме зупинці зупиняється потрібний їм автобус)))

А ще автомати для продажі талонів в автобусах, вони не дають решти, тому якщо проїзд коштує 0.9 євро і у вас немає такої суми, то доведеться кидати 1 єврову монетку)
Талони придбані в автобусі компостувати не треба. Хоча деякі туристи намагалися це зробити)

Дорога лежить через промзону, тобто цікавого нічого не побачиш.
Виходимо трохи раніше і йдемо містечком Калохоріон до лагуни та старту прогулянкової стежки. Якщо в місті вітру ми не помітили, то тут він відчувався у всій своїй силі.
Ось і старт

Протяжність червоної доріжки 1 км.

Спочатку йти цікаво, навколо гарні краєвиди та незрозумілі рослини.

А потім і фламінго вдалині показалися, єдине, що без хорошого телевіка їх не сфотографуєш та нормально не роздивишся)

Зате місто видно гарно)

Вже ось тут на середину маршруту відчувається на скільки вітер сильний та холодний, і це при тому, що дув він у спину) Про те, як будемо повертатися і думать навіть не хотілося.

Один кілометр подолано.

Якби не вітер, то можна було б так не поспішати, посидіти та полюбуватися краєвидами)

Попереду дамба, а за нею вже море.

Гарно тут, але вітер ще лютіший.

Звісно хотілося ще тут погуляти, обійти лагуну, пошукати пеліканів, але при такій погоді, хотілося лише десь сховатися. Тому рушаємо назад, йти важче, бо тепер вітер дме просто в обличчя.

Насправді трохи шкода, що в Калохорі провели так мало часу. Я б залюбки туди ще повернулася)
Як раз встигли на автобус, який доставив нас назад в Салоніки.
Про решту подорожі згодом.