В Ужгороді я була сім років тому, то було моє перше знайомство з цим містечком. Тоді воно запам’яталося мені теплою погодою, ну як для листопада, вином, гарячим та гострим бограчем, запашним глінтвейном, смаженими каштанами, симпатичними пішохідними вуличками та набережною вздовж річки Уж. А чого тільки вартувала ранкова прогулянка вдовж річки в повній самотності, місто тільки прокидалося, а тому було малолюдним і від цього ще чарівнішим. Але то було вже так давно, зараз можливо Ужгород здався б мені дещо іншим. А тут як раз випала нагода порівняти свої враження — минулі та сьогоденні.

Знайомство з Ужгородом

Кожне місто по-різному виглядає зранку, вдень та ввечері. В той момент коли землю огортає вечірня темрява вулиці міста набувають якоїсь казковості та загадковості, А все це із-за того, що вмикаються ліхтарі, спалахує мільйон різних лампочок, якихось декоративних штучок, яскравими барвами починають манити вітрини кафе та магазинів. Все навкруги стає чарівнішими та красивішими, адже всі недоліки під своїм покровом ніч. Тому, опиняючись в новому місті, завжди цікаво подивитися яке воно ввечері.

Вечірні вогні

Окрім прогулянки містом, відвідування замку та скансену, можна влаштувати собі справжній квест і спробувати відшукати всі міні-скульптури Ужгорода. Вони цікаві але мініатюрні, а тому іноді можна пройти повз них за пару кроків і не помітити. Автором більшості з них є місцевий скульптор Михайло Колодко. Як я зрозуміла, зараз скульптур має бути десь близько тридцяти, але можливо якісь не дожили до цього часу. Більшість з них можна відшукати на Київській набережній та набережній Незалежності. Але ще вони є й по місту, ото вже треба знати де шукати)))) От я про скульптури трохи не дочитала, а тому була трохи не в темі. І як результат, побачила всього десь з десяток цих міні-об’єктів, сфотографувала і того менше, а деякі просто проминула))))
А нижче те, що ж мені таки вдалося відшукати)))

Далі

На ранок дощ перестав, калюжа в тамбурі теж зменшилась, але все навкруги було сіре та мокре і вилазити туди зовсім не хотілося. Тому я навіть примудрилася зуби почистити не виповзаючи з намету)))

Продовження походу

В травні цього року вперше пішла в невеличкий похід Карпатами. Для мене це все було новим та незвичним, але не зважаючи на всі складності мені сподобалося. Та так, що захотілося побувати в Українських Карпатах ще, в інші пори року та на інших гірських масивах. Дуже кортіло вибратися туди влітку і були плани, були квитки, але кожного разу щось в самий останній момент заважало. Тому з літніми Карпатами доведеться почекати до наступного року. А от осінні, будь ласка, щоправда з теплою та золотою осінню мені не підфартило. Якщо весною гори випробували мене снігом та морозом, то цього разу був дощ. Такої кількості води, як за ті два дні я давно не бачила. Вода була скрізь — під ногами, падала з неба, вона була у взутті і речах. Але почну з початку)))

Осінній похід

Після обіду другого дня нашого перебування у Луцьку, коли стало вже надто спекотно, щоб пересуватися містом, ми відправилися до парку культури та відпочинку ім. Лесі Українки.

Детальніше

Сповна насолодившись прогулянкою по Старому місту, вирушаємо подивитися на більш сучасний Луцьк. І звісно ж знайомство почали почали з пішохідної вул. Лесі Українки, яка є таким собі своєрідним містком, що з’єднує старий центр міста з новим. За свою довгу історію Луцьк побував під владою росії, Австро-Угорщини та Польщі.

Сучасний Луцьк

У Луцьку була давно і то з туристичною групою. Дуже добре пам'ятаю замок, бо там нам провели тривалу, цікаву та змістовну екскурсію. А от Старе місто якось зовсім не запам'яталося. Ми так швиденько пройшлися по коротенькій вулиці від замку, побачили кірху, Покровську церкву та будинок скульптора Миколи Голованя. Тому в моїй пам'яті Луцьк закарбувався невеличким та компактним. Але ж я розуміла, що то зовсім не так і що в місті є ще купа чогось цікавого.Та й, як потім з'ясувалося, навіть Старе місто набагато більше, ніж я його собі уявляла)))

Прогулянка Старим містом

Відвідування Чернівецького університету я відклала на останній день подорожі. Адже там вже бувала, що правда, то був початок березня, то територією не ходили і дендропарк не відвідували.

Резиденція митрополитів

Їдучи в Чернівці у мене була мета відвідати музей народної архітектури та побуту, про який я чула, але ще не бувала. Оскільки працює він, по даним з різних сайтів, чи то до 17.00, чи до 18.00. Тому вирішую одразу  податися до скансена.

Про музей