Не тільки великим містам причепурюватися до свят, тож сьогодні трохи новорічної Мени.

Новорічна Мена

Дорога додому з Західної України була не менш цікавою. Звісно всього подивитися в мене просто фізично не вийшло, але декілька зупинок таки зробила.
Перша з них – це невеличке містечко Галич.

Галич

Після Бучача вже не планували ніде зупинятися,та й погода не надихала, було похмуро і продовжував моросити дощ. Але за Богородчанами, праворуч від дороги несподівано виринули величезні мамонти, ну як не зупинитися. Тут вже і про дощ забудеш. Як раз напередодні, я бачила в когось на світлинах цих тварин, ще подумала, що цікаво, але де вони знаходилися не зрозуміла.

Мамонти

Передостання зупинка на моєю шляху до кінцевої мети – місто Бучач. Знову ж таки про це місто тільки чула, ніколи до цього мене не заносило в ці краї.

Дощовий Бучач

Дано хотіла побувати в Гусинцях, подивитися на затоплену церкву, хоча зараз вже ця назва зовсім не актуально, бо святиню відремонтували, а острів підняли і тепер вона є діючою. Хоча, як на мене, то в затопленій було більше шарму, але зараз мова не про те.

Поїздка в Гусинці

Дорогою до Гусинців ми проїжджали села Старе та Сошників. Обидва з них порадували дуже гарними розмальованими зупинками. На зворотному шляху ми навіть зупинялися біля кожної, щоб роздивитися та сфотографувати, щоправда останню знімали вже з вікна)))

Малюнки на зупинках

Про Чортків я знала по світлинах ратуші та костелу. І от нарешті я тут і зможу побачити місто на власні очі.

Чортків

Наступна зупинка в селі Чагарі. Тут немає нічого особливого, окрім трьох цікавих скульптур.
Одна з них стоїть на в’їзді у село, інша на виїзді, а ще одна прикрашає фонтан. Останню мені, на жаль, не вдалося сфотографувати.

Чарагі

Наступним цікавим місцем на шляху був Гусятин.

Далі

Мій шлях на Захід триває, наступна зупинка в селі Івахнівці.
Архітектурних пам’яток в селі немає, але тут є дещо інше. Адже саме через село проходить Товтський кряж і знаходяться так звані Івахновецькі гори.

Івахновецькі гори