Наступна зупинка в Старокостянтинові. Я вже дуже давно хотіла тут побувати. Ще в далекі студентські роки я познайомилася з хлопцем, який був звідти родом, а ще в нас були однакові прізвища. Саме після його розповідей, десь в моїй підсвідомості з'явилася думка, що я маю там неодмінно побувати, адже, як я казала жартома, в тому містечку живуть наші родичі))))
І от нарешті задумане здійснюється)

Прогулянка по Старокостянтинову

Про Самчики чула багато, але ніколи не бувала, а тут дорога проходиться повз, потрібно тільки завернути до центру селища, ну як же можна відмовитися.

Самчики

Карантин вніс свої корективи в життя кожного з нас. Місяці 4 вже нікуди толком і не вибиралася. Але ж душа бажає пригод та чогось гарного, тому, як тільки підвертається нагода, намагаєшся використати її на повну. Велика подорож за останній час довжиною десь в 700 км. Автівка мчить мене на Захід. Дорогою стільки всього цікавого, що вирішую подивитися ті містечка, в які точно не приїду спеціально, найближчим часом так точно.

Далі

Яке б місто я не відвідувала, українське чи європейське, я завжди, при нагоді, намагаюся побачити його зранку без туристів та прикрас. Дуже люблю блукати пустими ще трохи сонними вуличками, дивитися як все навкруги поступово починає оживати, з’являються перші перехожі, зароджується новий день.

Ранок у Кракові

Краків чудове місто, за три дні я не встигла подивитися все що планувала) Дні були насичені, та так, що вже під вечір ми ледве пересували ноги. А тому по вечірньому місту гуляли небагато.

Трохи фотографій, що вдалося зробити)
Вечірнє місто

Про початок прогулянки читайте за посланням, а далі її продовження.

Продовження прогулянки

На носі весна, карантин, а отже закордонні подорожі відкладаються як мінімум на рік. Тож поки доводиться лише згадувати. І я подумала чомусь про зимову Братиславу, її засніжені вулички, різдвяні прикраси, варене вино.

Братислава

Як я вже писала, Краків був першим містом, з якого я почала знайомство з Європою. То був 2008 рік.

Види з вежи Маріацького костелу

Карантин гарна нагода розібрати фотографії, які накопилися за пару років. Адже зазвичай поспішаєш обробити щось свіжіше, поділитися враження, але все ж не встигаєш, тому деякі так і залишаються на диску.

Менський краєзнавчий музей

Голосіївський ліс я люблю, але буваю там не так часто, а відповідно і орієнтуюся не так і добре. Тому коли на передодні карантину випала нагода походити тими місцями з місцевою людиною з радістю погодилася.

Голосіївський ліс