Ще трохи Чернівців)))

26.02.2018 · Подорожі · Комментариев нет

І ось нарешті завершальний пост про Чернівці))))


Почну з фасадів чернівецьких будинків.

Могутні атланти при вході в аптеку

Собор Святої Параскеви — найдавніший мурований храм у місті, зведений у 1862 році. Саме в цьому храмі у 1864 році вшанували четверті роковини з дня смерті Кобзаря. У радянські часи у соборі діяв склад, а пізніше шаховий клуб, а тому всі розписи та фрески на стінах було знищено. Зараз собор відновлено, він діючий і підпорядковується Київському патріархату.

Вже вечоріє, тому просто обходимо храм навкруги і рушаємо в напрямку Центральної площі.

Майже як одеський будинок з однією стінкою))) Хоча насправді таких будинків чимало, навіть у нас у Києві.

А ось і славнозвісний будинок-корабель або ж просто Шіфа. Ця споруда, що візуально справді схожа на корабель оповита легендами.

За однією із них два брати, чи то морські вовки, чи то капітан та фінансист після виходу у відставку вирішили збудувати собі дім-лайнер і їх вибір пав на Чернівці. Будинок з’явився в останні роки ХІХ столітті, тоді його вежу прикрашали вітражі, а носову частину грифони, дельфіни, водорості та лев, з пащі якого лилася питна вода. За румунських часів ще було єдине місце у місті, де можна було безкоштовно попити води. Брати мешкали на другому поверсі, де на терасі розміщувалося два містки із штурвалами. Тоді це місце було дуже популярне серед чернівчан, особливо коли поряд розбили сквер з скульптурами.
В радянські часи містки та штурвали зруйнували, а лева заточили у цегляну клітку, звільнили його тільки у 1970 році.

Будівля справді дуже видовищна, здається, що вона просувається вперед, розрізаючи вулицю навпіл.

Поряд знаходиться римо-католицький костел Воздвиження Чесного Хреста — перший мурований храм міста, збудований 1814 році. Місце під будівництво було обране самим австрійським цісарем Йосифом ІІ, а ще він і грошей трохи підкинув на будівництво. На появу храму, який будували цілих 27 років окрім католиків чекали і пожежники, бо плекали велику надую на його високу вежу. Прапор або ліхтар, вивішений зверху мав указувати напрямок пожежі. Храм не переставав діяти навіть у радянські часи, тому в середині збереглися вітражі, фрески на стінах та сім неготичних вівтарів. А ще у костелі встановлений орган. Богослужіння в храмі проводиться трьома мовами — українською, польською та німецькою, а у великі свята навіть румунською. Якщо уважно придивитися, то на бічній стіні можна побачити старий сонячний годинник, що вже більше двох століть при хорошій погоді показує віденський час.

Пам'ятний знак «Чернівцям — 600 років»

Рушаємо в напрямку хостела. Вдалині греко-католицька Успенська церква. Храм звели у 1821 році в стилі ампір, використавши кошти, що заповів греко-католицькій громаді міста багатий боярин Тадей Туркул, але тоді він був значно меншим. Після перебудови у 1930—1936 роках у стилі українського бароко святиня набула свого сучасного вигляду. Храм декілька разів відвідував Андрій Шептицький. В радянські часи святиню перетворили на склад хімікатів, що знищило всі розписи та фрески. Єдине, що вціліло — це іконостас, що сховали у Миколаївській дерев’яній церкві. У 1990 році іконостас повернувся на місце, а храм передали греко-католикам.

А тим часом на місто опустився вечір, вулиці замерехтіли вечірніми вогниками. І десятки чернівчан та гостей міста вийшли на прогулянку вулицею Кобилянської. Ми теж трохи пройшлися, сходили на Центральну площу. Десь читала, що ратуша має гарно підсвічуватися, так вона підсвічувалася але нічого особливого.

Ще одне, коли вже темніло, то примітила, що на вулицях, з’являється безліч таких неприємних типів, в їх присутності відчуваєш себе не комфортно і навіть якось небезпечно. А ще фарби згустили всілякі розповіді-страшилки дівчини-адміністратора з хостелу, про те, скількох її знайомих студентів, то обікрали, то побили. Знаю, що Київ та й інші місця можуть похвалитися такою самою кількістю схожих історій чи навіть більшою. Але все одно гуляти нічним містом якось не тягнуло, тому потинявшись Кобилянською, йдемо в хостел, а там ще довго п’ємо чай на подвір’ї, бо кухня окупована гуртом новоприбулих.
Наступного дня ми подалися до Заліщиків, а тому на прогулянку містом вийшли аж над вечір. Ходили навмання, навідалися ще раз до Площі Філармонії та Театральної, пройшлися по Університетській.
Недалеко від нашого хостелу

Вул. Університетська

Тут знаходиться юридичний факультет університету ім. Юрія Федьковича

Іван Франко

Резиденція Митрополитів у промінцях сонця, що сідає)))

Через дорогу від університету Попівський сквер, досить приємне і затишне місце. Але більше всього уваги у ньому привертає житловий будинок, колишній попівський дім, дім священників або ж будинок для приїжджих при Резиденції.

І хоч стан будинку не дуже, але він все одно вражає.

Рухаємося далі по вулиці Костянтина Томащука, яка раніше як я розумію називалася вулицею Хотинських Комсомольців. Виявляється і такі були)))

Далі по лесі Українки. Інститут біології, хімії та біоресурсів Чернівецького університету ім. Федьковича

Наукова бібліотека

Дивна будівля з отаким дахом)

Далі ми знову завітали на Площу Філармонії, а звідти вичитавши у путівнику про будинок із совою пішли його шукати. І таки знайшли))) Ця споруда знаходиться на перетині вулиць Горького та Хмельницького.

І справді дах будинку прикрашає велетенська сова, а під балконом знаходяться змії.

Сов можна побачити і біля вікон будівлі.

Цей колишній будинок союзу лікарів Буковини, зведений у 1907 році у стилі сецесії.
Будинок просто шикарний)

Через дорогу ще один цікавий будинок, який має майже трикутну форму і, як на мене, теж чимось нагадує корабель))) І як же ж без славнозвісних чернівецьких дротів, вони завжди так і норовлять потрапити до кадру))))

Вул. Поштова, Чернівецький поштамт. Будівля досить таки гарна і цікава, зведена у 1889 році за проектом відомого австрійського архітектора Фрідріха Зеца.

На цьому все, хоча містом можна ще гуляти і гуляти, при цьому знаходячи щось цікаве та ще не бачене. Чернівці варті уваги однозначно))))
І на останок трохи про те, в які заклади ми заходили перекусити та про враження від них. Ввечері на Ольги Кобилянської зайшли у досить таки розрекламовану та пафосну кав’ярню-музей. Як на мене, то не дуже, не дешево і не надто смачно, до того ж корж чизкейку був трохи підгорілий.
Обідали у непримітній кафешці з пафосною назвою Богеміус, що біля Соборної площі. Заклад так собі, нічого особливого, замовлення несли досить довго, але вся їжа виявилася неочікувано смачною і ціна приємна.
І вже писала про «Мальву» на Головній, щоправда там можна спробувати лише мальву, але раджу зайти))))
Нижче посилання на попередні дописи про Чернівці:
Чернівецькі дворики
скансен
Перші враження від міста
Некрополь на Зеленій та Винна гора
Прогулянка містом перша частина
Прогулянка містом друга частина
Чернівецький університет

Комментировать

Вам необходимо войти, чтобы оставлять комментарии.