Про площу Філармонії, Театральну, левів та ще дещо
Коли почала писати цей пост, думала, що він стане завершальним серії моїх дописів про Чернівці, але не так сталося, як гадалося))) Чернівці фантастичні, вони заворожили мене своїми тихими вуличками, старими будинками та прекрасними фасадами. Давно я не отримувала такого задоволення від прогулянки, а тим паче містом. Тут згадалося інтерв’ю з хлопцем з Чернівців, який казав, що наш Київ великий, поки спустишся в метро, поки під’їдеш,то за цей час можна всі Чернівці обійти. Отут я з ним не згодна, бо мені і двох днів не вистачило. Зараз читаю матеріали про місто, дивлюся карту і ще знаходжу місця, які я не побачила. Отже, думаю, у Чернівці я ще повернуся. А поки що продовжу свою розповідь))))
Із Соборної площі рушаємо до собору Святого Духа, якому площа дуже зобов'язана своїм виглядом. Святодухівський собор почали зводити у 1844 році при єпископі Євгені Гакмані.
Саме його скульптура височить зараз перед собором, встановили її у 2006 році.
Храм звели у стилістиці італійського ренесансу за проектом Фердинанда Роелля у 1846 році і він став одним з найбільших у місті. У 1860 році собор реконструювали за проектом Йозефа Главки. В цих же стінах у 1877 році знайшов свій останній притулок митрополит Євген Гакман, щоправда його могила була знищена у радянські часи, коли собор переобладнали під виставку товарів народного споживання. Незважаючи на це в храмі збереглися деякі старі розписи. Зараз в соборі хазяйнує московський патріархат. Підходимо до стін, навколо дуже людно, бо ж Трійця.
Повертаємо на вулицю Героїв Майдану і рушаємо далі.
Скульптура «Колиска миру» біля палацу культури «Юність Буковини», встановлена у 1992 році і присвячена побратимству між Чернівцями та Солт-Лейк-Сіті.
Прямуємо до костелу Серця Ісуса. Пам'ятаю, як під час мого першого відвідування міста ця споруда мене зачарувала, хоча тоді я до неї навіть не підходила і толком не розгледіла із-за туману. Але навіть через похмуру мряку проступали сірі стіни неготичного храму та шістдесяти метрова вежа.
Тоді мені здалося, що костел знаходився десь поруч з Університетом, а насправді виявилося, що навіть і не поряд. От що значить відвідувати місто з екскурсією — ти погано орієнтуєшся на місцевості і зовсім не можеш відчути справжній дух міста з його вуличками, підворотнями, базарами.
Єзуїтський костел було збудовано у 1894 році. Дзвони для нього відливали у Единбурзі, а найбільший з них носив назву «Серце Ісуса». За радянської влади храму було закрито, а внутрішнє убранство знищено. З 1963 року у будівлі розмістився Державний архів. Сьогодні храм реставрується, ведуться роботи по відновленню інтер'єрів костелу.
Але навіть зараз костел нагадує середньовічний храм — похмурий, сірий та таємничий.
Щоб зробити гарний кадр, треба трохи відійти по вулиці Поповича.
Далірушаємо до Театральної площі по вулиці Котляревського.
Будинок на розі вулиць Грушевського та Котляревського
Дорогою мою увагу привертає великий будинок прикрашений кольоровим орнаментом та квітами.
Це колишній Палац юстиції, збудований у ХV столітті. Будинок дуже гарний, а його оздоблені глазурованою цеглою стіни можна довго роздивлятися.
Отут можна побачити напис латиною LEX, що перекладається як закон.
На даху отакі скульптури
Зараз у будинку знаходиться обласна адміністрація, вхід до якої оберігають два леви. Саме тому в народі будівлю називають просто будинком із левами)))
Далі виходимо на Театральну площу. Зараз важко повірити в те, що в давні часи тут ріс звичайнісінький ліс.
Потім тут був католицький цвинтар, військові казарми, пороховий склад, а ще торгували рибою. У 1904 році на площі почалося будівництво театру. Слід зазначити, що в Чернівцях театральне мистецтво дуже шанувалося. Власне постійне приміщення театр мав ще у 1819 році, пізніше його змінила дерев'яна будівля на 547 місць. А тому до будівництва нової будівлі театру підійшли дуже сумлінно. За проектом місто звернулося до популярного на той час архітектурного бюро Фельнера та Гельмера, яким належало авторство 43 подібних будов, у тому числі і Одеської опери. Проект вийшов занадто дорогим і поки міська громада думала та шукала гроші підприємницькі брати продали вже готовий проект баварському місту Фюрту. А потім той же проекту отримали і Чернівці)))) Театр звели всього за 14 місяців і вже у 1905 році він гостинно відкрив свої двері для відвідувачів.
Нехай чернівецький театр не унікальний але він все одно дуже гарний, його фасад прикрашений скульптурами за мотивами грецької міфології а ще портрети Шекспіра та Вагнера.
В середині приміщення також дуже розкішне — мармурові сходи, інтер’єри оформлені чеськими майстрами. Ще кажуть, що крісла в глядацькому залі виготовлялися не просто так, в них прорахована кожна деталь і якщо їх замінити, то зміниться акустика всього залу.
Біля театру пам'ятник Ользі Кобилянській, ім'я якої і носить оперний.
Цікаво, що у 1936 році, щоб підкреслити велич театру, рівень землі перед будівлею було штучно знижено на 2 метри.
Майже вся забудова площі під стать театру — будинки виконані у необароковому стилі.
Будівля колишнього Єврейського народного дому, зведена у 1908 році за проектом львівського архітектора Тадеуша Левандовського.
Будинок приваблює величчю атлантів на фасаді, які свого часу дуже обурили Хрущова і він навіть наказав їх позбивати, але якось минулося.
Вгорі скульптура орла, що символізує австрійський період в історії міста. Зараз тут знаходиться Центральний палац культури та музей історії і культури євреїв Буковини.
Вхідні двері із вулиці Штейнбарга.
Ще один цікавий будинок — це колишня Палата торгівлі та ремесел, збудована у 1912 році у стилі сецесії. ЇЇ фасад прикрашають скульптури Деметри та Гермеса а також герби Буковини та Австро-Угорщини. Наразі будівлю займає медичний університет.
Алея Зірок
Рухаємося далі по вулиці Штейнбарга. Меморіальна дошка єврейському письменнику Елізеру Штейнбаргу.
Кінотеатр Чернівці. В минулому це хоральна синагога збудована у 1870 році у неомавританському стилі. Святиня була спалена у 1941 році, а на її руїнах у 50-х роках побудували кінотеатр Жовтень.
А далі по Заньковецької прямує до Площі Філармонії, що є однією з найстаріших площ міста. У ХІХ столітті тут торгували борошном, а пізніше побудували порохівню, продуктовий склад, військові казарми та в’язницю, а ще саме тут записували до армії. З 1930 по 1999 рік на площі функціював критий ринок. Свій сучасний вигляд площа отримала лише у 2005 році.
Площа завдячує своєю сучасною назвою філармонії, будівлю якої збудували на ній у 1877 році.
Але погляд притягує гарна будівля з написом готель Брістоль на фасаді.
Готель, що вважався одним з найкращих у місті було збудовано у 1906 році у стилі віденської сецесії. В його стінах зупинялися заможні гості Чернівців, зараз тут мешкають студенти медичного університету. Будівля не в самому кращому стані, але все одно заворожує.
Дуже приємне, затишне та тихе місце, багато відпочиваючих місцевих, працює фонтан.
Сонечко потихеньку починає скочуватися за небокрай, день добігає кінця, а ми рухаємося далі.