Чернівецький університет
Відвідування Чернівецького університету я відклала на останній день подорожі. Адже там вже бувала, що правда, то був початок березня, то територією не ходили і дендропарк не відвідували.
І взагалі той візит до Чернівців запам’ятався туманом і поганою видимістю, але це додавало певної таємничості і шарму. Цікаво було спостерігати як через молочну пелену проступають ядучо-рожеві обриси Кафедрального собору Святого Духа, купала п’яної Миколаївської церкви та шпилі костелу Серця Ісуса. Але це я щось трохи відволіклася))))
Отож запланували похід ми на ранок, хоч в мережі було написано, що університет починає працювати з 9, проте охоронець нас запевнив, що слід приходити на 10 ранку. Тож можна було трохи виспатися, але довго спати, а потім штовхатися в черзі в душ, бажання не було. Напередодні наш хостел заселився під зав’язку, то ж ми раненько встали і вже о 7.30 втекли звідти. Оскільки часу було чимало, то вирішено було просто прогулятися пустими безлюдними вуличками.
Вулиця Ольги Кобилянської зранку — це щось фантастичне, тихо, порожньо, жодної живої душі, словом красота.
А ввечері вона перетворюється на багатолюдну артерію, тут кипить життя, всі лавочки і столики кав’ярень зайняті, грають вуличні музики, приїжджі та місцеві виходять на вечірній променад. Воно то і нічого, але особисто мені Кобилянська більше сподобалася зранку))))) Можна все роздивитися і нафотографуватися)))
Далі по Вірменській спустилися до Вірменської церкви, нинішнього органного залу, в ранкових променях будівля виглядає красиво.
Далі вулицею Київською на Руську і до Центральної площі. Біля пам’ятника Шевченка малолюдно і ніхто не купається у фонтані))))
Навпроти височіє ратуша на фоні блакитного неба.
Часу купа, то не поспішаючи прогулянковим кроком йду по вул. Франка до Соборної площі.
Тут, вивчивши карту, вирішено сходити до парку Шіллера, який насправді виявися більше схожим на ліс і до того ж собачки там злющі вештаються.
Йшли вул. Нагірною та Харківською, які виявилися типовими сільськими вуличками. Якось так несподівано, тут був в самому центрі, і раптом трошки пройшовшись, опиняєшся на сільській вуличці))))
9.30 а ми вже біля Університету, але помічаємо, що ми не одні такі.
Нам пощастило, бо група як раз заходила і ми впали їй на хвіст. Вхід на територію Резиденції коштує 25 грн. які треба заплатити екскурсоводу. Екскурсія триває десь хвилин 40, показують Головний корпус та Церкву Трьох Святителів. Далі можна вже самому погуляти по території, пофотографувати та сходити до дендропарку, що ми і зробили))))
Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації була побудована за проектом архітектора Йозефа Главки у 1864—1882 роках. ЇЇ ансамбль складається із трьох будівель — Головного корпусу,
Семінарського із церквою Трьох Святителів
та Монастирського або Пресвітерію.
Зараз ці приміщення займає Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, і в будні тут кипить звичайне студентське життя.
А ми прямуємо до Головного корпусу, саме тут знаходилися апартаменти митрополита, проходила засідання та гостили важливі гості. А зараз тут розмістився ректорат і факультет іноземних мов. Як завжди галопом проносимося на другий поверх, на ходу намагаюся зробити парочку фотографій коридору та стелі.
Велична Мармурова зала, поки всі розмістилися і слухають екскурсовода я визираю у вікно.
Вид на Семінарський корпус
Пресвітерій, зараз тут знаходиться географічний факультет.
Вигляд Мармурової зали викликає захоплення, але насправді все що ми бачимо це робота реставраторів, бо приміщення було дуже пошкоджене під час пожежі у 1944 році.
Якщо уважно придивитися до стелі, то видно, що вона просто обклеєна якимось матеріалом з орнаментами.
А от Червона зала, за словами екскурсовода, збереглася в первозданному вигляді. На стінах китайський шовк, стеля дерев’яна декорована орнаментом, під ногами паркет з червоного бука та дуба.
І звісно ж родзинка зали — венеціанські дзеркала. І по традиції обов’язково треба зробити автопортрет)))
Оскільки на вулиці літо, то нас вивели на балкон, що виходить до парку. Пам’ятник Йозефу Главці.
Швиденько несемося далі, я трохи відстаю. Семінарський корпус в якому зараз діє теологічне відділення.
Короткий екскурс від екскурсовода і бажаючим пропонують відвідати церкву Трьох Святителів. Але там як раз йшла служба, то я заходити не стала, лише зазирнула. Але в середині дуже гарно і варто звернути увагу на розмальований купол, роботу віденського майстра Карла Йобста.
На цьому все, далі вільне гуляння, а наш екскурсовод підхоплює нову групу відвідувачів. Нарешті можу спокійно походити та по фотографувати.
До дендропарку можна потрапити через хвіртку між Головним корпусом та Пресвітерієм.
Окраса Резиденції — черепиця з буковинськими орнаментами. Як я зрозуміла, її нещодавно замінили, бо таких стосів із старою ми чимало побачили.
Ось ми і в парку, тут тихо, прохолодно та малолюдно. Одразу виходиш до басейну від якого симетрично розходяться доріжки по різні боки.
Обходимо парк по периметру, скрізь чисто і гарно, лавки, квіти і навіть чорну білочку зустріли)))) І чомусь одразу згадалися дитяча казка Ірени Карпи про родину чорних карпатських білочок, а ми тут зустріли буковинську)))
Багато різноманітних дерев — буки, клени, катальпи.
Наштовхнулися на отаку дивну споруду, довго гадали що воно таке, бо жодної тобі таблички чи чогось подібного.
Пишуть, що це рукотворний грот, але яке його призначення і досі ніхто не знає. Хоча можна пофантазувати і придумати для чого ж його могли використовувати))))
Здалеку думала, що це якийсь монумент чи то поховання, а виявилося геодезичний знак.
Трохи перепочили, посиділи на лавці, гарно, але час рухатися далі. Насправді спочатку планували ще заїхати в Коломию, але потім відмовилися від цієї задумки. А воно і добре, бо в дорозі нас застав дощ і в Коломиї також дощило.
Головний корпус зі сторони парку
Фото на згадку)))) Таки знайшла непоганий ракурс))))
Якось так пощастило, що одразу після Університету рвонули на Центральну автостанцію і як раз встигли на автобус до Франика.
У Франківську хотілося потрапити на оглядовий майданчик Ратуші, але не склалося. На Трійцю він не працював, а в понеділок вихідний день. Але наступного разу обов’язково відвідаю. Працює Ратуша до 20.00, пускають до 19.30.
Час до поїзду вбивали гуляючи Меморіальним сквером, дивлячись на фонтани та балуючи себе смачненьким.
Стара добра «Цукерня» без якої ну ні як)))
А ще відвідали «Copper Head. Beer Workshop», заклад, де можна поласувати крафтовим пивом. Цікаве місце, з гарним інтер’єром та смачною кухнею, ну і звісно ж пивом.
Щоправда ціни тут «київські», не такі як в «Десятці». Пива було лише чотирьох сортів. І як я зрозуміла, із слів офіціанта, набагато більше і не буває, максимум 7 сортів. Але мені сподобалося, наступного разу ще обов’язково сюди загляну))))