Маріацький костел
Як я вже писала, Краків був першим містом, з якого я почала знайомство з Європою. То був 2008 рік.
Через 11 років я повертаюся до Кракова знову. Але цього разу переді мною повстало зовсім інше місто, ну як інше, історичні об’єкти залишилися ті самі, а от атмосфера змінилася. Тоді це місто здалося мені тихим та спокійним, тепер же його центром носилися групи різнобарвних туристів, біля яких майоріли парасолі з прапорами різних країн. Якісь місця я пізнавала, якісь ні і навіть не пам’ятала. Для того, щоб зробити гарну фотографію без купи людей на задньому плані, треба дуже рано вставати, саме тоді можна в повну міру насолодитися архітектурою цього міста.
Але про те все згодом, сьогодні мені згадався Маріацький костел – головний храм Кракова, який знаходиться в самому його центрі)
Все що я пам’ятаю з далекого 2008, це велич цього собору і трубача, послухати якого приводять всіх туристів.
Цього разу їдучи до Кракова, я поставила собі за мету піднятися на вежу костелу, саме туди, звідки грає трубач.
А тепер трошки історії про сам костел, який ще називають костелом Діви Марії та Маріацькою базилікою.
Собор почали будувати в ХІV столітті на місці старого фундаменту, адже перша церква тут була споруджена ще у 1222 році. Маріацький костел за ці роки неодноразово перебудовувався, тому в ньому присутні елементи готики, бароко та модерну. Якщо ви уважно придивитеся до святині, то побачите, що він знаходиться трохи під кутом до площі, що і свідчить про те, що фундамент будівлі було закладено ще в ті часи, коли площі просто не існувало.
До 1795 року біля костелу знаходився цвинтар, після ліквідації якого частину надгробків вмурували в стіни базиліки.
В костелі знаходиться один з найбільших готичних вівтарів в Європі. Це робота Віта Ствоша, над якою він працював з 1477 по1489 роки. Елементи в ньому виготовлені з трьох видів дерева: дуба, липи та модрини. Вівтар налічує 200 фігур, які виконані із цілих шматків липи, найвища із фігур сягає 2,7 метра.
Ще уваги заслуговують вітражі, які з'явилися у 1370 році, а потім в наш час вже були доповнені вітражами сучасних польських майстрів.
Остання реставрація храму відбулася у 2000 роках, саме тоді внутрішній розпис костелу було очищено від багаторічного темного нальоту.
Наразі костел розділено на дві частини – для вірян та туристів, останній платний, але саме там можна побачити унікальний вівтар. Ми туди не ходили, бо на той момент мене цікавила саме вежа.
А тепер про вежі – їх у Маріацького костела дві, і вони зовсім різні, але насправді то просто такий архітектурний прийом. Проте це не завадило виникненню легенд. Одна з них розповідає про двох братів, яким було доручено будівництво, кожен з них намагався зробити свою вежу кращою і вищою. Конкуренція призвела до того, що старший брат вбив меншого, але і сам потім наклав на себе руки із-за докорів сумління. До речі ніж, як нагадування того, що заздрість знищує в нас все людське, і досі можна побачити в одній з арок Торгових рядів.
Ще одна легенда пов’язана з найвищою вежею костелу, що свого часу була сторожовою. В середньовічні час на ній чатували вартові, які сповіщали про пожежі та напади ворогів. В ті часи на трубі грали двічі на день, чим сповіщали про відкриття та закриття міської брами.
Цей особливий сигнал, який зараз кожної години збираються послухати туристи, називається – «хейнал». Трубач виконує цю мелодію з вікон вежі на чотири сторони світу. Мелодія завжди обривається в кінці, з приводу цього теж існує легенда. Колись на місто напали татари, вартовий намагався повідомити про це містян, але його вбила стріла ворога і мелодія несподівано обірвалася. Хоча говорять, що це лише легенда і її придумали вже у 30-тих роках ХХ століття.
По завершенню свого виступу трубач з вежі махає рукою туристам, чергова легенда говорить про те, що треба помахати йому у відповідь, це принесе вам удачу. Не знаю так це чи ні, бо сама не пробувала.
З історією розібралися, тепер про підйом на вежу та види, які звідти відкриваються. Пускають туди обмежену кількість людей і тільки кожні 30 хвилин. Квитки треба брати в касі заздалегідь. Ми не встигли на перший підйом о 9.10, тому купили квитки, вони влітку 2019 коштували 15 злотих, на 9.40, і дуже вгадали з часом, самі того не розуміючи))))
В назначений часи, ми підійшли до вхідних дверей з лівого боку костелу, у нас перевірили квитки і пропустили всередину. Підйом нескладний і ми досить швидко піднялися нагору, до речі висота вежі – 81 м.
І от ми нагорі, спочатку всі відвідувачі боязко визирають у вікна через скло, потім хтось відкрив одне з вікон і всі до нього прилипли.
Згодом всі розслабилися і порозчахували всі вікна. Види звідси справді чудові.
Костел Святої Барбари. До речі, гарна в них там тераса з квіточками)
Курган Крака
Кам’яниці внизу
Площа ринок
Пам’ятник Міцкевичу та жовті парасолі)
Фонтан
Сукениці
Ратуша
Вдалині курган Костюшко
Костел Свято Анни
Вавель
Костел Святого Войцеха
Флоріанські ворота
Театр ім. Юліуша Словацького
Поряд Храм Святого Хреста
Маріацька площа
Дахи
І тут саме цікаве, ми опинилися нагорі як раз о 10.00, тобто саме в той час коли почав грати трубач. Дійсно це було цікаво, адже одна справа бачити це знизу, а зовсім інша стояти поруч) Отак вийшло неочікувано))))
А потім був спуск і ми рушили далі гуляти Краковом.
Ще можна почитати про:
Краківський зоопарк
Краківські кургани
Дворик Ягелонського університету