Ще трохи Перемишля
Про перші враження можна почитати тут, а нижче про другий день перебування у Перемишлі.
Ранок другого дня почався з раннього підйому, для Польщі дуже навіть раннього, бо прокинулася я о 5.30 по нашому))))
Поснідали і вирушили шукати Винну гору, дорогою я насолоджувалася видами польських будинків, всі охайні, доглянуті і з купою квітів. Найбільш око радували червоні пеларгонії та гортензії.
Про саму Винну гору та види з нею розкажу у пості про оглядові майданчики міста.
Якщо у центрі міста протікає річка, то її просто не можна оминути, Сян не став виключенням)))
Виходимо на таку собі набережну, звідки відкриваються хороші види на стару частину міста.
Кафедральна вежа у всій красі
Монастир кармелітів
Греко-католицький собор
Далі асфальтована доріжка закінчується і ми рушаємо протоптаною стежиною.
Отакий собі стадіон)))
А це залізничний міст, який вважається найстарішим на річці Сян, його було збудовано у 1891 році. Міст підірвали австрійці у 1915 році, але його відновили, висадити його у повітря хотіли і німці у 1944 році, але тоді постраждала лише одна з секцій.
Тут починає накрапати дощик, який поступово посилюється, але ми на нього не зважаємо і рушаємо далі вдовж Сяну
Малолюдна ранкова набережна
Переходимо по пішохідному мосту на протилежний берег.
Пам’ятник полякам, депортованим у Сибір, та жертвам Катині, відкритий у 2016 році.
Поряд бункер 8813 лінії оборони Молотова. Всього укріпрайон Перемишля нараховує 99 таких об’єктів протяжністю 120 км. Цей одноповерховий бункер було збудовано у 1940—1941 році, він мав чотири вогневі точки. Реєстраційний №8813 присвоїли бункеру вже після війни. До кінця 90-х тут було обладнано оглядовий пункт, зверху навіть встановили лавку. І лише у 2008 році у бункері створили музей присвячений боротьбі Перемишля у Другій світовій та Лінії Молотова. На сьогоднішній день туди можна потрапити по вихідних. Ми ж просто пороздивлялися бункер знадвору і рушили далі.
Оскільки ще мали трохи часу до відправлення потягу, тому пройшлися ранковою Площею Ринок.
Прогулялися Кам’яним мостом, а от його арки у мене сфотографувати так і не вийшло, бо внизу вирував базар, такий же строкатий, як і у нас)))))
Вид на залізничний міст
Зашли з іншого боку. щоб роздивитися будівлю залізничного вокзалу/
Того дня наше знайомство з Перемишлем завершилося, але побачили ми ще не все, тому продовжили вивчати місто на зворотному шляху.
Ранок. Неділя. Місто майже порожнє, закриті всі магазини та ресторанчики.
Гуляємо безлюдними вулицями Казимира Великого та Францисканською, що є найстарішими вулицями міста.
Фонтан
Маємо намір відвідати Музей дзвонів та люльок, але він ще зачинений, тому йдемо далі)
Монастир кармелітів. Він знаходиться на пагорбі, тому звідси хороший вид відкривається.
Неоготичний монастир кармеліток збудований у 1899—1900 роках має найвищу вежу у старому місті. Потрапити на територію без попередньої домовленості неможливо, але нам пощастило. Були відкриті ворота, тому ми швиденько піднялися крутими сходами і роздивилися святиню. Спускалися під наглядом монахині, яка йшла закривати браму))))
А далі наш шлях лежав до Замкового парку, який виявився просто чудовим.
Він великий — 20 га, чистий, хоч розмір території такий, що не думаю, що його прибирають кожного дня, з різноманітними доріжками — гравійними, асфальтованими та просто стежинами, водоймами, дитячим майданчиком.
Парк заклали у 1842 році, через нього проходить два пішохідні туристичні маршрути. Було б цікаво ними пройтися, але можливо якось іншим разом))))) Думаю він ще буде, бо Перемишль мені дуже сподобався))))
Скульптура Пастух, що стала певним символом міста. Парк прикрашає копія, а оригінал 1898 року знаходиться в музеї.
Будинок Садівника збудований у неоготичному стилі у 1901 році і був окрасою міста до Другої світової.
Поряд оранжерея, яку переобладнали під кафе чи щось таке.
А ми рушає за закупками у Tesco, а потім йдемо до музею дзвонів.
Я знаю, що у неділю магазини у Європі зачинені та й кафе не всі працюють. Але у Перемишлі реально все спало. Після 12 ми ледве знайшли одну відкриту піцерію, де можна було перекусити. Місця були, а потім раптом все навкруги окупували поляки родинами, я не знаю чи це в них такий собі недільний променад чи це вони із служби поверталися, не знаю, але факт, всі відкриті ресторанчики були переповнені. Ми зайшли у Pizzeria Mamma Mia, ціни там були нормальні і піца досить смачна)
Час ще був, тому спокусилися і на каву, зайшли до кафе Fiore. Там теж було багатолюдно — польські родини з дітьми прийшли поласувати тістечками та морозивом. Заклад мені сподобався, від різноманітних десертів, тортів та тістечок розбігалися очі.
Отакі ситі та щасливі ми попленталися до нашого потягу, де вже на нас чекав дім, милий дім. В інтерсіті були відкриті не всі двері, у свій вагон ми проходили через сусідній. Не глянувши на полицю, я примудрилася прилаштувати свій наплічник у розтовчені ягоди, бо потяг навіть не прибрали, бо не було часу, wi-fi не працював, хоч ніби-то і підключався. Словом поїхали)))))
Ще буде один пост про Перемишль, а точніше про місця, з яких можна побачити місто згори)))))