Перемишль. Перше враження
Нарешті знайшла час розказати про польське місто Перемишль, яке мені дуже сподобалося і яке неочікувано вразило.
Взагалі Перемишль знаходиться недалеко від українського кордону і вважається таким собі перевалочним містом, звідки приїжджі рушають далі вглиб Європи. Десь так його сприймала і я, а тому готуючись до поїздки, нічого аж такого незвичайного не очікувала. Хоча щоб оглянути місто ми вирішили виділити цілий день та заночувати в Перемишлі, а вже наступного ранку рушити далі до Жешува. Але дня на огляд всіх цікавинок міста нам не вистачило))))
Та почну з самого початку.
Інтерсіті Київ-Перемишль дуже зручний, сівши рано-вранці у потяг у Києві, вже після обіду ти спокійно гуляєш вулицями Перемишля.
Вокзал зустрів гамірною юрбою людей з валізами, які чекали на наш потяг, що менш ніж за годину мав повезти їх назад до України.
Платформа, на яку прибуває потяг знаходиться бозна де, щоб потрапити з неї до вокзалу потрібно здолати два переходи та пройти через одну з платформ. І хоч у тебе лише наплічних і фото сумка ти все одно плетешся в колоні людей з величезними валізами.
Дуже гарною є будівля вокзалу, але роздивитися його нормально нереально скрізь натовп, черги до кас, але проходиться якась годинка і приміщення пустіє. Ми трохи роздивилися, поміняли гроші і не поспішаючи рушили на прогулянку містом. Вокзал збудували у 1859—1860 роках.
Перше на що натикаємося – це костел реформаторів, зведений у ХVII столітті.
Пам’ятник Христині Шиповськи
Далі рухаємося в сторону центру.
Годинникова вежа в якій знаходиться музей дзвонів та люльок. Але саме головне – це те, що там на горі є оглядовий майданчик. Їх у Перевмишлі декілька і про них я хочу розповісти окремо.
Площа біля музею з фонтаном та пам’ятником Папі Іоану Павлу ІІ.
Місто спокійне та небагатолюдне, не хочеться кудись бігти, навпаки виникає бажання некваплячись йти далі, що і робимо, періодично звіряючись з картою.
До речі у Перемишля є свій сайт, як в принципі і у кожного польського міста, де можна знайти всю необхідну інформацію для туриста. Можна навіть завантажити додаток з картою Перемишля та пішохідними маршрутами і головне він працює в офлайні, що дуже зручно. Додаток дійсно непоганий та зручний, працює навігатор, що дозволяє орієнтуватися по маркованому маршруту, протестувала на собі))))
По місту прокладено декілька пішохідних маршрутів, всі вони марковані певним кольором. Ми по маркерах не ходили, але бачили їх скрізь і іноді вони дуже допомагали.
Рухаємося вулицею Францисканською і виходимо до Францисканської церкви, збудованої у стилі пізнього бароко та класицизму у XVIII столітті. Фасад прикрашають скульптури і звісно ж проводилися реставраційні роботи, ну правильно літо ж))) Церква така величезна, що її дуже складно сфотографувати.
До того ж центр Перемишля просто вражає кількістю храмів, всі вони гарні, величні і розміщені просто поряд один з одним))))
Вдалині видно Езуїтський костел XVII століття, сьогодні це греко-католицький собор.
Скульптури на вході
Сучасна дзвіниця поряд
На горі монастир кармелітів XVII століття, ми до нього ще піднімемося.
А поки що рушаємо до римо-католицької церкви, яку збудували у XV- XVI століттях на місці більш старішого храму.
Сонячний годинник на стіні.
Вартими уваги є і гарні двері
Єдиноріг)
Грюнвальдська меморіальна дошка на стіні собору, відкрили її у 1910 році до 500-літного ювілею Гріннвальдської битви.
Заходимо всередину храму
Але найбільше нас вабить Кафедральна вежа-дзвіниця, висотою 71 метр, де як раз за циферблатом годинника знаходиться оглядовий майданчик.
Тому піднімаємося на верх.
Слід зазначити, що підйом на вежу безкоштовний, єдине, зверніть увагу, що в неділю дзвіниця зачинена. Внизу є навіть безкоштовний туалет для туристів, так і написано))))
Підйом зручний та легкий.
Якось трохи не звично дивитися на місто через годинник, але цікаво. Види звідси гарні, а от робити фотографії не дуже добре, бо заважає скло, до того ж не завжди чисте)
Замок
Вид на річку Сян
Резиденція митрополита
Засяння, саме там знаходиться наш хостел
Костел св. Йосифа та Кляштор Василіанів
Монастир кармелітів
Жовті дахи вдалині, то платформи залізничного вокзалу
Далі рушаємо дивитися на місцеву Площу Ринок, ну яке європейське місто без Ринку)))))
Ратуша у Перемишлі досить таки непоказна, але її коріння сягають XVI століття, але з того часу будівля зазнала ряд перебудов.
Саме під Ратушею починається туристичний підземний маршрут. Туди ми ще спустимося)
Цікавими та вартими уваги є кам’яниці на Площі, зводилися вони протягом XVI – XVII століть, але пізніше були перебудовані. Колись Ринок з усіх чотирьох сторін оточували кам’яниці, наразі будинки збереглися лише з трьох.
Слід звернути увагу на кам’яний портал у стилі Ренесансу будинку під номером 17. Цей потрал датований 1560 роком, згори вибита цитата Овідія.
Мені площа Ринок дуже сподобалася, така вона якась спокійна і отак гарно викладена бруківкою
Вид на кляштор францисканців
Кафедральна вежа, ми тільки-но були отам на горі)
І тут є стовпчик, яким марковано шлях Святого Якова
Фонтан з ведмедем, що є символом міста
Бравий солдат Швейк і пес поряд)
А далі ми рушає у підземелля, вхід в які знаходиться з лівого боку ратуші. Вхід 5 злотих, вам дають карту і ви відправляєтеся на самостійний огляд.
Початок маршруту під будівлею ратуші, яка має двоповерховий фундамент, ці підвали свого часу використовувалися для зберігання продуктів, товарів, вина. Йдучи за вказівниками та звіряючись з картою ми потрапляємо в різні приміщенні, в деяких обладнані фотовиставки, можна побачити стару кладку.
Але найбільше мене вразив стометровий колектор XVII століття, що проходить під вулицею Мостовою і виводить відвідувача на площі Ринок.
Підвали під ратушею відкрили досить недавно, пізніше планують до маршруту приєднати підземелля під іншими будинками на Площі Ринок і тим самим створити ще довший маршрут.
Час спливає швидко, особливо коли ти гуляєш містом. Тому ми плануємо свій маршрут так, щоб спочатку встигнути потрапити до тих об’єктів, які працюють до певного часу. А тому рушаємо дивитися Замок Казимира.
До нього йдемо цікавими, тихими та крутими вуличками.
Про сам замок та види, що відкриваються звідти я розкажу трохи пізніше.
Поряд з замком знаходиться чудовий парк Замковий. Спочатку ми подумали трохи прогулятися його алеями, але тоді оцінивши розміри, зрозуміли, що тоді не встигнемо оглянути все заплановане того дня. Тому лише трошки зайшли в парк і пішли шукати оглядовий майданчик, що називається Татарський курган, але це також окрема історія)))
День швидко добігав кінця, нам вже треба було заселятися у хостел, а до нього ще треба було дістатися. Хостел у Перемишлі один — Matecznik, так що обирати сильно не було з чого. Це місце підійде, якщо вам потрібно переночувати ніч, але не більше. Заселення після 17.00 і до 22.00, у номерах немає камер для речей, проблема з розетками, на наш чотирьохмісний була лише одна розетка. З душовими і туалетами нічого, але то двері в туалет не зачиняються, то в душову. Кухня в напівпідвалі, там напевно раніше було щось типу столовки і отой запах їжі в’ївся у стінки. Все таке трохи совкове, але знову ж таки за ті гроші нормальний варіант.
То ж намагаємося до 22.00 заселитися)))
Після парку, замку та Татарського пагорба ми пішли шукати палац Любомирських. Щоб скоротити шлях, звернули на кладовище))) В Перемишлі чимало некрополів, вартих уваги — головне, єврейське, німецьке, австро-угорське.
Ми трохи поблукали алеями Головного, його заснували десь у 1855 році, куди перенесли частину поховань з більш старішого кладовища. На території некрополя можна віднайти дуже гарні пам’ятники, авторами яких були львівські скульптори.
Кладовище розбито ділянки, на вході стоять щити з картою, тому ми досить легко знаходимо шлях і трохи скорочуємо дорогу.
Хотіла ще потрапити на старе єврейське кладовище, але воно вже виявилося зачиненим.
Зацікавив цей знак, про себе я його назвала «дівчина з цукеркою». Я розумію, що він попереджає про перехід групи чи то дітей чи щось таке, але що він робить біля кладовища та ритуального агентства, не зрозуміло.
І ось нарешті ми дісталися до парку Любомирських, де і знаходиться палац.
Парк дуже гарний, чистенький, прикрашений різноманітними дерев’яними скульптурами. В ньому є озеро з острівцем, містком та ідолом.
Я жартувала, що десь приблизно так виглядали і ми, після денної мандрівки містом)))
Наразі вся територія палацового комплексу належить Вищій Школі.
Палац дуже гарний і цікавий, обходжу його з усіх сторін.
Збудували його у 885-1887 роках, мене найбільше привабила оця висока вежа.
Неоготичні ворота
Рухаємося в сторону Сяну та хостелу. Потрапляємо у звичайний житловий район. Незвично як для нас — все зелене, немає засклених балконів та купи недопалків під вікнами.
І туї які шикарні повиростали))))
Вулиці
Сучасний променад, а точніше старий віадук над залізничними коліями, вже не було часу по ньому прогулятися.
Ота сучасна будівля, то Національний музей
А ми швидко рухаємося до мосту через Сян і опиняємося у районі, який через його розташування називають Засянням.
Пам’ятник захисникам міста у 1918—1921 роках. На барельєфах зображені картини присвячені участі Перемишля у боротьбі за Незалежність Польщі.
Засяння хоч і почало забудовуватися значно пізніше, але все одно може похвалитися гарними будинками початку ХХ століття.
Якщо б перед поїздкою не читала статті про місто, то просто пройшла б повз цю будівлю, а даремно. Оця закинута споруда насправді синагога, збудована у 1890—1892 роках. У часи Другої світової до будівлі прибудували павільйон, де розмістили електростанцію. Тоді ж було повністю знищено весь інтер’єр синагоги. У 1994 році виникла ідея перетворити споруду у виставковий зал, але як видно ідею так і не втілили у життя. Стан синагоги зараз не найкращий, вона і далі поступово руйнується.
Поряд Василіанська церква 1913 року
Костел св. Йозефа в неготичному стилі почали зводити у 1912 році, роботи були призупинені під час Першої світової. Дуже гарний та величний храм.
І ось нарешті ми втомлені дісталися до хостела, далі було поселення, похід до магазину та складання планів на наступний день, бо ми хотіли ще трохи погуляти містом та рушити далі до Жешува.