Оранжерейний комплекс ботсаду Гришка
Нещодавно зловила себе на думці, що я жодного разу не була в оранжереях ботанічного саду Гришка.
Як таке могло статися, спитаєте? Навіть і не знаю. Вся справа в тому, напевно, що останнім часом я дуже рідко ходила до ботсаду. А раніше, у дитячі та шкільні роки, це був своєрідний ритуал, щороку ходити на бузок. Велику ж оранжерею збудували лише 12 років тому, то ж і не дивно, що я до неї так і не потрапила))))
А тому вирішила наверстати втрачене, тим паче, що там як раз мали квітнути азалії та камелії. Клуб «Мандрияки» тут як раз страшенно виручив))))
Екскурсія була запланована на 11.00 ранку неділі, але я пришла десь трохи більш ніж за годину. Каса була ще закрита, але народ, що суцільним потоком плив в сторону церкви, ніхто не зупиняв. І я пропливла разом з натовпом)))
Пішла подивитися на церкву чи точніше на годинник, що знаходиться на дерев'яній вежі.
Говорять, що це найстаріший годинник такого типу у Києві, виготовлений він у 1858 році у Парижі. Існує легенда, що ці куранти Оноре де Бальзак подарував своєї коханій Елеонорі Ганській. Хоча, як же тоді вони опинилися у стінах Свято-Троїцького Іонинського чоловічого монастиря не відомо.
Біля церкви гамірно, купа людей і машин, тільки і дивися, щоб на тебе не наїхали. Наші люди навіть до святині їдуть під самісінькі двері… Церква, до речі, московська, хоч про це ніде і не написано, але… людей то не зупиняє.
Мені тут незатишно і я йду геть.
Я наївна душа, думала, що в ботсаду будуть розчищені доріжки, і вдягла легкі черевики. А ж не тут то було, прочищеною була лише головна алея, а решта тонула в снігу та кризі(((
Якось трохи не зрозуміло, за вхід гроші беруть, а нічого не роблять, щоб відвідувачам було комфортно, навіть сміття не скрізь було прибране(((((
Прочитала, що останнім часом на території обладнали декілька садів, тому йду на їх пошуки. Шукати довго не доводиться, бо знаходяться вони акурат біля оранжереї.
Корейський сад, що є копією саду у палаці Чандгук. Наразі всередину не зайти. Зате вартим уваги є паркан, на якому зображено бамбук, орхідею, сливу та хризантему. Часу в мене було не так багато, тому на довго не затримуюся.
Поруч знаходиться ще один сад – Тібетський. Доріжка не розчищена, тому деруся по слизькому снігу до ступи, виготовленої з червоного житомирського граніту. Ступа має 13 кілець, які символізують стадії просвітлення людини.
Навпроти Японські сади – 11 садів, створені руками українських ландшафтних дизайнерів. Але, на жаль, зараз їх важко роздивитися, і навіть спуститися вниз, сходи не розчищені, ну не на п’ятій же точці їхати в низ)))
Словом треба навідатися сюди в теплу пору року.
А тим часом стрілки годинника наближаються до 11 ранку, отже час на екскурсію.
Зараз, з власного досвіду, можу сказати, що приходити до оранжерей краще раніше, бо після 12 тут взагалі не протиснутися, особливо у період цвітіння азалій та камелій.
Нашим провідником у світ тропіків та пустель була пані Ірина, яка дуже впевнено та професійно скоординувала нашу групу так, що ми встигли скрізь побувати і майже не перетиналися з іншими відвідувачами.
Світ цитрусових.
Оранжерея з кактусами та іншими сукулентами, що проростають у пустелях Африки та Америки, тут їх зібрано понад 50 видів.
Це чудо ще називають тещин стілець)))
Квітуча агава, виявляється, що після того, як рослина відквітне, вона загине(((
І справді відчуваєш себе у пустелі серед такої купи різноманітних кактусів.
Далі ми потрапили у тропіки. Вхід до оранжереї з тропічними можливий лише у супроводі екскурсовода, тому тут тихо та затишно, а ще тепло і дуже гарно.
Водойми, містки, банани, ліани, риби та пальми.
Цій красуні всього лише років сорок, а в оранжереї росте лише 12.
Стовбури цієї рослинки нагадують мені змію.
Година пролітає непомітно, Ірина так цікаво розповідала, що слухав би і слухав, але нам час. Робимо фото на пам’ять.
Далі ми мали вільний час для огляду оранжереї з квітучими азаліями та камеліями. Тут дуже гарно, але і дуже людно. Тому нашвидкуруч роблю трохи фотографій і ми тікаємо звідси.
Якщо хочете прийти пофотографувати квіти, або просто насолодитися їх красою, то приходьте раніше, або краще у будні, якщо є така можливість.
Ще оглядаємо оранжерею з кактусами та цитрусовими, я навіть знаходжу лимон)))
Вдягаємося і вже йдемо на вихід, коли помічаємо ще дві оранжереї – тропіки, значно менші ніж ми відвідували і орхідні.
Незважаючи на жару, ми все ж таки ще заходимо і туди.
Орхідеї вже відквітли, але все одно можна побачити декілька гарних екземплярів.
При оранжереї працює магазинчик, де можна придбати насіння, квіти та саджанці, такі як банани та кавові дерева за досить помірну ціну.
Хоч в оранжереях красно, але на вулиці краще, свіже повітря, вітерець))))
Ну що сказати, оранжереї ботсаду Гришка чудові, їх однозначно варто відвідати.
Всі бажаючі учасники екскурсії ще рушили на прогулянку територією. Дослідили різновиди дубів, ніколи не звертала увагу на жолуді, наскільки вони можуть бути різними і цікавими.
Повештавшись десь з годинку, ми розходимося, та і моє взуття не розраховане на прогулянки по снігу.
В останній момент вирішили зайти на територію Видубицького монастиря, я тут була колись дуже давно, тому цікаво все згадати. Цього разу зайшла всередину Свято-Михайлівської церкви, що вважається однією з найстаріших в монастирі. Дуже здивували сходи на другий поверх, де знаходиться ще один храм. Якось не звично для наших храмів.
Поряд знаходиться старовинна каплиця для поминальних обрядів та поховання Варвари та Богдана Ханенків.
Фото не робила, бо вже якось втомилася.
На цьому все))) От тепер я і знаю, що таке оранжерейний комплекс ботсаду Гришка)))))