Оболонська Набережна
Зазвичай багато речей ми робимо інтуїтивно, або вже за завченою схемою навіть по інерції. Ви ж, правда, не задумуєтеся про свій шлях, коли йдете по знайомому маршруту, або на роботу, або в справах. Отак і я скільки разів гуляла по Оболонській набережній, але тільки зараз дізналася про деякі скульптури та об’єкти, які там вже досить давно. Як так? Все просто, зазвичай я люблю ходити біля води, а тому все ,що змінилося на верхній терасі для мене стало новинкою.
Отож наприкінці минулого року я влаштувала таку собі прогулянку від Північного мосту до метро Мінська.
Почала від коледжу морського та річкового флоту.
Чавунний вітрильник, який свого часу став візитівкою не лише навчального закладу, а й всієї Оболоні.
Далі рушаю до Саду каменів, він з’явився тут у 2011 році. Над його проектом працював ужгородський скульптор Олексій Шамшура. До речі, цього дня мені на шляху траплятиметься чимало його робіт.
Пам’ятаю цей парк в 2012, коли я сюди вперше потрапила, тут виходили чудові світлини.
Тоді тут ще не було такої кількості скульптур і тому особливою популярністю користувалася Русалка. Ходить легенда, що потрібно потерти їй цицьки, щоб до вас прийшла любов. Не знаю, я випробувала цю легенду у 2012, спробувала і цього разу, побачимо, чи спрацює)))))
Зараз у саду можна відшукати Бабку з ажурними крилами
Скульптурну композицію «Дід навчає», яку створив коваль Епінгер з Александрії
Задумливий метелик, авторства Лисака
Та його ж «Сім’я»
Мураха, що відпочиває
Пастушка, хоча, якщо чесно, то я одразу і не зрозуміла, що то за дивні птахи поряд з дівчиною
Закохана парочка
Головною скульптурою саду звісно ж є фонтан та скульптура з дівчатами, яку створив вже згадуваний мною Олексій Шамшура.
Якщо пройти до Північного мосту, то можна зробити шикарні загадкові світлини.
А спустившись вниз побачити віддзеркалення Північного мосту, але це якщо пощастить і вода в Дніпрі буде спокійною.
А далі повертаю до парку Наталка.
Скульптура «Променад»
Кавова чашка, вперше її побачила, бо цього року якось не довелося погуляти Набережною до цього.
Першим відкриттям стала альтанка біля церкви Різдва Христова, ніколи не звертала уваги на її чудову акустику.
Другим став лабіринт «Мандрівка в себе», він на цьому місці ще з 2013 року, а я його вперше побачила))))
Звісно це більше забава для дітей, але і дорослому раджу пройтися хоча б до центру, дуже затягує)
Неподалік на паркані примостилася парочка стільців – це робота скульптора Володимира Білоконя. Колись такі стільці сиділи в Пасажі.
Церквами зараз нікого не здивуєш, зараз у нас їх багато, є й приватні, але церква на даху 16-ти поверхового будинку – це щось новеньке. Знову ж таки вперше звернула на неї увагу.
Не можу не відмітити туалет в парку «Наталка», адже чи часто ви у нас зустрічаєте безкоштовні та чисті санвузли та ще й з гарячою водою. Тому недаремно вона навіть була визнана кращою туалетною кімнатою року. Хто не знає, проводять у нас і такий конкурс)
Качки-вітрячки на дитячому майданчику.
Далі один з мої улюблених об’єктів – кесон, або ж Сталінське метро. Хоча, якщо чесно, ця назва не зовсім вірна, адже те, що ми бачимо – це залізобетонна тунельна секція, сам же кесон під нею, тобто там під землею. Пам’ятаю роки коли я лазила в середину. Зараз споруда обнесена парканом, роблять її реконструкцію, обіцяють зробити на горі оглядовий майданчик. Побачимо)
А далі ще один лабіринт, щоправда він дитячий, але якби кущі виросли вище, то думаю і дорослі б могли тут трохи поблукати) А загалом ідея з лабіринтами досить цікава)
Ще одна цікавинка, яку я до цього не помічала. Мова про мозаїку карти України, яку активісти в рамках акції «Зробимо Україну разом» виклали тут на набережній ще у 2015 році. На жаль, мозаїка вже трохи посипалася, але все одно цікаво роздивлятися і вгадувати регіони України)
Потім я трохи зійшла з маршруту, щоб в одному з двориків навідати Кулю-мандрівника.
Знаходиться вона у дворі будинку №8к, тут можна трохи поблукати, бо будинки на набережній однакові та й номери теж)
Мандрівну кульку вперше бачила вже давно, а тепер от хотіла пересвідчитися чи на місці вона)
Далі повертаюся назад, знаходжу цікаву контактну скульптуру, така собі напівпрозора дама.
Розмальовані тетраподи.
Всі ми бачили скульптурки жінок на Набережній, але хто знає, що це «Алея муз», з’явилися вони тут ще в 2005—2006 роках. Скульптур 7, а восьмий – це їх покровитель Аполлон.
Муза поезії, науки та астрономії, театру, мистецтва, музики, танцю
Але це не всі скульптури набережної, трохи далі стоять ще 11 скульптур з піщаника. Ніколи не задумувалася над тим, що вони означають.
А виходить , що це знаки зодіаку, щоправда наразі скульптур лише 11, а не 12. До того ж дуже важко розібратися, яка скульптура відповідає за кожен знак. Припустимо можна віднайти Тільця та Овна, а ще купу Дів, але і то чи правильно.
Словом тут можна гадати і фантазувати. А загалом скульптури дуже цікаві, головне потрібно їх детально роздивитися.
А тепер піднімаюся нагору, бо зазвичай, я завжди йшла понизу.
Адміралтейський якір
І отут на мене ще чекають 5 скульптурок авторства Олексія Шамшури.
«Друзі» — пам’ятник собачій вірності.
Золота рибка
Царівна жаба. Тут знову зринає чергова легенда про пошуки другої половинки. Скульптурку терли так активно, що хтось навіть прихопив з собою стрілу.
Котигорошко та Змій Горинич
А це «Сяюча людина». Внизу можна прочитати слова Сократа «В кожній людині є сонце, тільки дайте йому світити».
Колись давно я любила збирати цікаві вивіски та рекламні плакати. А тут в очі впали оці дві)
На цьому все. Висновок один, треба роззиратися по сторонах і кожного разу шукати новий маршрут)))