Зимова Братислава (частина перша)
На носі весна, карантин, а отже закордонні подорожі відкладаються як мінімум на рік. Тож поки доводиться лише згадувати. І я подумала чомусь про зимову Братиславу, її засніжені вулички, різдвяні прикраси, варене вино.
До Братислави ми добиралися з Відня автобусом, досить швидко і зручно. Квитки купували онлайн напередодні, з одного боку це зручно, а от з іншого… За ніч Відень засипало снігом, і з ранку, дивлячись з їдальні хостела у вікно дворика, ти думав, ну чого тобі закортіло в ту Братиславу, але ж відступати вже пізно. До автостанції ми добираємося на метро, але з величезним запасом часу, тому довелося гуляти безлюдними вуличками, дивитися на зачинені магазини, пити каву на автостанції, а потім в холодному поту шукати місце відправлення свого автобуса))))
Далі був теплий салон, вай-фай, туалет з гарячою водою і дорога до Словаччини.
Вийшли на першій зупинці в Братиславі, яка знаходиться в центрі, прямісінько під пагорбом, на якому височіє замок. Читала, що це не самий гарний замок Словаччини, що є кращі. Не знаю, можливо, але мене Братиславський град дуже вразив.
Збудовано його на Замковому пагорбі, висота якого 85 метрів. Місце дуже зручне, саме тому тут будували свої замки ще з давніх часів і кельти, і римляни.
Кам’яний замок на пагорбі з’явився ще у ХІ столітті, потім він весь час перебудовувався, те що ми бачимо зараз це вже результат реконструкції 1954–1968 років. До речі, за чотири башти споруду називають перевернутим столом))))
Саме в цих стінах було підписано федеративний договір між Чехією і Словаччиною, а у 1992 році Конституцію Словаччини. Спочатку в стінах замку розміщалися державні органи влади, зараз його віддали під музей.
А це Дунай і Новий вантовий міст, або міст Словацького Національного Повстання, збудований у 70-тих роках. Його унікальність в тому, що міст не має жодної опори у воді. В отій башті, а точніше пілоні, що має висоту 95 метрів, знаходиться відкритий оглядовий майданчик і ресторан UFO. На гору піднімає швидкісний ліфт, що знаходиться в лівій опорі, а в правій аварійні сходи. Місце дуже популярне серед туристів, адже кажуть, що види звідти відкриваються чудові. Вірю, але точно не в таку погоду)
А ми тим часом починаємо підніматися на гору до замку. Але не йдемо напряму, а вирішуємо трохи поблукати вузькими уличками колишнього підзамкового міста. Тут дійсно класно)
До замку можна потрапити через чотири брами.
Одна з них — брама Сізігмунда, побудована у XV столітті в стилі пізньої готики
До замку одразу не йдемо, а трохи бродимо по під його стінами, тут справжня зима і мало людей.
А тим часом погода починає псуватися, погіршується видимість
Адмінбудівля
Леопольдова брама.
Саме через неї ми і проходимо до входу в замок.
Ще є Віденська брама та брама Миколая
Отут вже купа туристів, і це не зважаючи на мокру та сніжну погоду
Пам’ятник князю Святополку
Заходимо на замкове подвір’я. Незабаром Різдво, тому тут встановлено традиційний вертеп, а також є овечки та віслючки) У Словаччині фігурки вертепів дерев’яні, як на мене це дуже класно.
Надовго там не затримуємося, часу не так багато, тому рушаємо далі.
Вид на старе місто на фоні нових багатоповерхових монстрів)
П’ємо гарячий чай та насолоджуємося зимою та видами.
Ці вказівники мені більш зрозумілі, це тобі не німецька)))
Миколаївська брама виводить нас до однойменного храму
Пам’ятник відьмі, хоча як на мене вона досить мила)
Далі рушаємо до Старого міста. Від церкви вниз ведуть круті сходинки, які під мокрим снігом перетворюються в таку собі ковзанку, але ми таки спускаємося без пригод))))
Бастіон та мури
На задньому плані вежа собору Св. Мартина
Йдемо по вулиці Капуцинській.
Трамвайчик)
А це Різдвяний трамвай, на ньому можна безкоштовно проїхатися центром міста. Але в нас, на жаль, не було на це часу.
Вуличка що веде до старої частини міста, але ми йдемо далі
Костел Св. Стефана, збудований XVIII столітті, але пізніше перебудовувався.
Зовсім поряд церква тринітаріїв, або ж Святої Трійці, також XVIII століття.
А ми до Старого міста, дорогою купуємо смажені каштани, вони тут дешевші ніж у Відні, але і значно менші, але від того їх смак не змінюється)
Колись місто знаходилося за фортечними мурами, до якого вели четверо воріт: Михайлівські, Лаврентіївські, Видрицькі та Рибацькі. До нашого часу збереглися лише Михайлівські, які вважаються однією з найстаріших споруд Братислави. Ворота були збудовані у XIII-XIV столітті, відреконструйовані у XVІІІ, саме тоді було зруйновано фортечні вали. Зруйнувало їх саме місцеве населення, бо ті перешкоджали розбудові міста.
Тож йдемо до них) Пару фотографій дорогою. Тут теж дуже багато туристів, спробуй тільки зробити кадр з меншою кількістю людей)))))
Ось ворота та вежа, її висота 50 метрів, в ній діє музей зброї, а на горі оглядовий майданчик. На який ми так і не потрапили. Чого? Не знаю, на той момент так вирішили, а даремно, пишуть, що згори відкриваються гарні види на Старе місто та Бузький Град.
Вхідний квиток коштує 4.50 євро і дає право на безкоштовне відвідування музею аптеки, який знаходиться неподалік.
Трохи вуличок Братислави
Скульптури на будинках
Вказівники
Пірнаємо в арку і опиняємося на тихій вуличці Фарській, яка виводить до готичного Костелу Кларисок XIV століття.
Мені тут дуже подобається – цікаві двері, брами, зруйновані будинки, обшарпані стіни, але це все разом навіює атмосферу справді старого міста.
Вулиця Капітульська виводить нас до вже згадуваного мною Костелу Святого Мартина, що є головним храмом Братислави.
Почали його будувати ще у XІІІ столітті, але сучасного вигляду набув вже у ХІХ столітті. Пишуть, що в середині костел дуже гарний, туди можна зайти безкоштовно в певні години, але ми не встигли. Саме в цих стінах до 1830 року поводили коронацію імператорів Римської та Австро-Угорської імперій.
Отакий сучасний стріт-арт)
А далі ми рушає до Ратуші, ну яке ж європейське місто її не має)
Але про це наступного разу)