Холм. Подорож під землю та до небес

20.10.2018 · Подорожі · Комментариев нет

Цього разу мій шлях лежав до Любліна, але прямувала я туди через Холм і звісно ж не могла оминути це місто увагою.

Для початку хочу трохи сказати про перетин кордону, це був мій другий досвід у в’їзді до Польщі на потязі. Тоді, у червні, все пройшло легко і швидко, тут все було трохи не так. Ще у Ковелі до нас підійшов молодий чоловік, спитав чи не до Польщі ми прямуємо. Розповів, що він простояв вісім годин на кордоні і його не пустили, бо польські прикордонники вимагали, щоб у кожного було не менше 500 злотих, у кого не вистачало, тих завертали. Тому молодик сподівався, що потягом буде легше перетнути кордон. Що ж, ми теж трохи підзадумалися, бо особисто я такої суми у злотих не мала.
Поїзд Здолбунів-Холм — це так званий рейковий автобус, що має всього два вагони. Приїхав він вже майже повний, ми ледве знайшли свої місця — незручна нумерація, до того ж хтось вже з неуважності їх зайняв, але все швидко владналося)))
Насправді сама дорога до Холма забирає лише 1,5 години, ще півтори доводиться стояти на пропускних пунктах. Хочу одразу сказати, що тут не все так швидко і злагоджено як на потязі до Перемишля. Зупинилися ми в Ягодині, зайшли наші прикордонники, зібрали паспорти і ми сиділи, довго сиділи. Потім стали у Дорохуску, поляки тут не такі підтягнуті, зазирали майже у всі торби та наплічнки, кожного питали про кількість грошей, потім довго перевіряли самі вагони, світили та зазирали у всі щілини.
Як я зрозуміла, перетин кордону кожного разу буде відбуватимся по-різному і по-новому)))
Але прибули вчасно. Оскільки наша головна ціль Люблін, то ми туди і мали відправитися залізницею, але перед тим вирішили день погуляти по Холму.
Часу було вдосталь, а тому пішли собі пішки до центру, заодно роздивляючись все навкруги — незасклені балкони, квіточки і жодного тобі уродського кондиціонера)))
Перше, що побачили, це пам’ятник загиблим полякам від рук УПА, такі монументи не рідкість у польських містах.

Рухаємося далі, вибираємо тихі вулички та провулки
Потрапляємо в парк, тут і дитячі майданчики, і лавочки, і квіти, і яблуні, а головне тиша)))

А наш шлях веде до базиліки Різдва Пресвятої Діви Марії, а точніше цілого соборного комплексу, який складається з ряду будівель і знаходиться на пагорбі, що зветься Холмським, а раніше був Катедральним.

Вхідна брама

Окрасою комплексу звісно ж є пізньобарокова церква Пресвятої Діви Марії, коріння якої сягають ХІІІ століття. Нинішній храм збудували у 1735—1756 роках.

Старими та вартими уваги є і будиночки навколо базиліки.

Мене ж більше вабить дзвіниця, на яку можна піднятися, її висота сягає 40 метрів)))) Свого часу дзвіницю хотіли знести, але потім перебудували і залишили.

На першому поверсі знаходиться меморіал загиблим від рук німецьких та радянських окупантів.
Одразу скажу, забігаючи наперед, саме дзвіниця мене вразила у Холмі найбільше, тож я будете, обов’язково підніміться нагору.
Ну що ж, ми на гору, вхідний квиток коштує 4 злотих. Сам підйом не важкий, сходи дуже зручні і обладнані майданчиками, з яких відкривається вид на місто.

Але дертися таки високо, в мене на якомусь етапі починає проявлятися акрофобія, хоча зовсім немає ніяких страшних та відкритих ділянок.

Під час підйому на шляху проходимо повз три дзвони — Марію, Станіслава та Джуліана. До речі вони дзвонять, тому будьте обачні. Внизу висить графік їх роботи, не раджу опинитися в той час десь поряд з ними. Бо ми якось встигли проскочити і слухали бій дзвонів вже нагорі, але навіть там звук був добрячий, до того ж ще й вібрація додавалася))))

Оглядовий майданчик дерев’яний, закритий і до того ж віконця затягнуті сіткою, але це зовсім не заважає насолоджуватися краєвидами))))

Он там площа Ринок

Супермаркет Tesco, до якого ми ще доберемося, хоча і не планували))))

Пагорб з хрестом та залишками замку Данила Галицького, згори видно, що це справжня цитадель.

А це сад у формі сердець, щоправда, одне вже щось трохи втратило свою форму, розбитий на місці колишнього господарського двору. Саме згори можна побачити всі деталі.

А це, напевно, якийсь завод

церква Пресвятої Діви Марії у всій красі

Нагорі дуже класно, в таких місцях мені так і хочеться затриматися надовше, але час іде, тому треба рушати.
Останній погляд на місто

Йдемо на пагорб, там як раз ведуться розкопки. Результати попередніх можна спостерігати на плакаті встановленому поряд.

Згори відкриваються також прекрасні краєвиди

А ще звідси відкривається чудовий вид на дзвіницю)))

Якщо спуститися з протилежного боку по крутих сходах, то потрапляєш на закинуте православне кладовище. Могили старі та занедбані, багато плит вже зруйнувалися. Лише одна могила доглянути, там поховано, от вже і забула, людину причетну до керівництва УНР.

У парку поряд з дзвіницею тихо та затишно, тому вирішуємо трохи перепочити та перекусити на одній із численних лавочок.
Далі сходи вниз виводять нас до площі Ринок, але ми трохи зробили крюк і навідалися до гарного будинку по вулиці Поштовій, 50 — це колишній палац Кретшмара.

Це його ми бачили із дзвіниці

Будинок в один поверх було зведено у 1880 році Вільгельмом Кретшмаром, що тоді був власником заводу сільськогосподарської техніки. У 1906 році споруда перейшла до нового власника, який і добудував другий поверх та вежу, а також оздобив фасад ліпниною та декором у стилі арт-нуво.

І ось вона, вже традиційна площа Ринок))))

На жаль місцева ратуша до нашого часу не збереглася, її зруйнували ще у 1848 році, зараз про неї нагадує лише фундамент.

Вже традиційна криниця, звісно, також відреставрована.

Пам’ятний знак загиблим полякам від рук більшовиків, а на передньому плані поливалка))) Такі водні розсіювачі зовсім не рідкість і ми ще на них натикатимемося на вулицях Любліна, в жару те що треба.

Далі йдемо до римо-католицької церкви Відправлення Святих Апотстолів, збудована у 1753—1763 роках і вважається однією з найкрасивіших у східній Польщі.

Споруда дійсно гарна, але гарна не тільки зовні, а й у середині. Особисто мене вразило внутрішнє оформлення храму та розписи.

Далі ми навідалися до церкви Святого Апостола Андрія, збудована у 1750 році і є частиною комплексу реформаторського монастиря.

Далі наш шлях лежить до славнозвісних холмських крейдових печер. Як вже зрозуміла, печери у польських містах не рідкість, майже кожне містечко має чи мало підземні коридори, які пронизували під землею весь центр. Холмські печери унікальні тим, що вони крейдові і утворилися внаслідок видобутку крейди місцевим населенням. Копали всі і без будь-якого плану, як результат утворилися тунелі з лабіринтами та переходами, протяжністю понад два кілометри. Самі цікаві кімнати знаходяться під вже відвіданими нами Площею Ринок, навколишніми вулицями та церквою Святих Апостолів.

Екскурсії проводять щогодини до 16.00, вартість 12 злотих. Потрапити під землю можна лише у складі групи і з гідом. Тут же працює крамничка, де продають крейдові фігурки привидів, що є певним символом міста. Бо саме за легендою у крейдових печерах і мешкає отой самий привид Білух.
Купили квитки на найближчу екскурсію, а оскільки до її початку було ще цілих півгодини, тому вирішили прогулятися неподалік.
Крейдові ведмедики))))

Будівля так званого магістрату досить таки нова, збудована у міжвоєнний період у 1926—1927 роках.

Споруда має два крила і по формі нагадує латинську літеру L. В одному з них і досі розміщується місцева влада і туристичний центр, до якого ми зайшли за картою. В іншому, трохи дивному, знаходиться кінотеатр «Зорза»

Фонтан на площі Гданській

Повернулися до підземель, за той час назбиралася чимала група, десь 30 дорослих + діти. На замітку, під землею досить волого і температура не піднімається більше +9, тому можна і утеплитися.
Прибіг наш гід, на ходу вдягнувся у куртку та шапку і ми всі побігли за ним, не перебільшую))) Одразу чималий спуск, а далі забіг коридором до місця лабіринту. Просто неслися, сфотографувати нічого не можна було, бо летіли як на марафоні, до того ж серед такої кількості людей важко було фотографувати.

Дісталися до частини з лабіринтовими ходами, тут вже екскурсовод почав щось розповідати, але говорив завченими фразами, швидко і якщо чесно я мало що зрозуміла. Інша справа у Жешуві, там екскурсовод намагався зацікавити, залучити до контакту кожного відвідувача, не поспішав. А тут… ну таке…
Забавою для дітей стала поява духа Білуха — чувака у білому, що підсвічувався ультрафіолетовою лампою, видовищно але не більше. Потім ще поблукали коридорами та переходами, у яких оформлені численні експозиції.

А потім знову побігли на вихід по тому ж маршруту, якщо чесно, то я трохи і замучилася, бо все якось так галопом((((

Насправді, підземелля шикарні, вони досить великі, протяжні та глибокі, але із-за такої екскурсії, вони на мене чомусь не справили того враження яке мали б((((
Вилізли на світ божий, обтрусилися, бо мій рюкзак був весь у крейді))))
Рушили ще гуляти містом
Мала синагога 1912—1914 років побудови, хоча так одразу так і не скажеш, що це будівля синагоги.

Православний храм св. Яна Теолога, збудований у післявоєнні роки для російських військовослужбовців. На сьогодні так і залишається православним, хоча прихожан в місті зовсім не багато, десь всього сто сімей.

Далі йдемо пити каву з домашніми круасанами, які приїхали з Києва)))) На тому начебто і все, тому просто гуляємо.
А нам сьогодні ще туди, до Любліна

Забрели до міського парку, ну такий собі, майже як наш, щоправда чистіший)))
Пам’ятник загиблим солдатам армії Крайової

А далі, як думаєте куди ми пішли, ну так звісно ж на кладовище. Цього разу я не оминула кладовища у жодному з відвідуваних міст))))

Потім зайшли поблукали по величезному Tesco, тому, що ми бачили із дзвіниці
Пішохідна частина вулиці Львівської

На тому наша прогулянка Холмом завершилась, день невпинно наближався до вечора, а нам треба було ще дістатися Любліна, тому ми рушили до залізничного вокзалу.
По дорозі ще пороздивлялися вулички, і виявили, що деякі будинки мають власні котельні і опалюються вугіллям.
Пам'ятник Іоанну Павлу II

І от ми на вокзалі, вже після шостої вечора, і що мене вразило, так це відсутність людей. Приміщення вокзалу відкрите, але каси вже не працюють і нікого ніде не видно. Так само безлюдно і на перонах. Знаходимо свій потяг у розкладі і рушаємо на потрібну платформу. Потяг стоїть, але теж порожній, лише один чувак з веліком всередині і все, у нас такого просто не побачиш.
Якщо перша поїздка була трохи така ознайомча, то цього разу ми себе відчували більш досвідченими)))) Вирішили спробувати скористатися знижкою від польської залізниці «Ти, і раз, два, три» знижка у розмірі 30% надається на другий та третій квитки, при умові, що ви їдете разом та до одного і того ж пункту призначення. Оскільки каса була зачинена, то спробували перевірити її дію у контролера. Але той щось не схотів нас обілечувати, типу ви до кінцевої, то чекайте. Потім таки підійшов, сказав, що знижка діє, а потім так ненав’язливо запропонував проїхатися без квитка за 20 злотих на двох. Так гроші перекочували до його кишені, а чоловік зробив вигляд, що продав нам квитки. Отак, заробити зайву копійку ніде не проти)))) Тож ми їхали фактично зайцями, але без пригод і за 10 злотих з носа замість 16.10.
А знижка таки діє, це ми перевірили на зворотному шляху, не соромтеся і кажіть при покупці квитка «TY i raz, dwa, trzy». Але зважте, що знижка діє лише у літній період)
Рівно за годину і пару хвилин нас зустрічав Люблін, про його красоти наступного разу)
Але з Холмом ми не ще не попрощалися, бо повернулися сюди на зворотньому шляху.Мене трохи налякали тим, що потяги з Любліна до Холма запізнюються, тому ми виїхали заздалегідь і приїхали вчасно, а тому мали ще чимало часу. Тому вийшли на зупинку раніше і прогулялися ранковим Холмом.
Мурал