Вроцлав. Дорога до зоопарку
Готуючись до поїздки у Вроцлав, я склала приблизний перелік тих об'єктів, які, на мою думку, варті уваги. Так от спочатку вроцлавського зоопарку серед них не було))) Бо якось те, що я про нього прочитала, мене не вразило, знаходився далекувато та й вхід не дешевий. І вже буквально за декілька днів до вильоту, я наштовхнулася на один блог з чудовими фотографіями і детальним описом цього місця. Тоді то я і вирішила, що таки варто витратити 45 злотих і на власні очі побачити один з європейських зоопарків. Про сам зоопарк у наступному дописі, скажу єдине, що він мене дуже вразив.
А сьогодні про пішу прогулянку вздовж Одри, яка ж до того ще й стала дорогою до зоопарку)))))
Отож візит до зоопарку ми відклали на наш другий день перебування у місті. Звіринець відкривався о 9.00, а з хостела ми вибралися десь о 8 ранку, тобто мали трохи часу в запасі. А тому вирішили прогулятися по набережній Одри, де ми ще не були.
Погода була хорошою, навіть трохи сонечко пробивалося, і ми рушили до Університетського мосту. Звідси відкривається прекрасний вид на барокову будівлю Вроцлавського університету. Сюди ми ще завітаємо, але вже наступного дня.
Гідроелектростанція
А он видніється вежа костелу св. Ельжбєти, вона вся в риштах, бо як раз проводилися роботи по її реконструкції. Як раз над ними знаходиться оглядовий майданчик, на якому ми вже побували, але про враження дещо згодом. Шкода, що він став єдиним на який нам вдалося піднятися.
Перейшовши на інший берег Одри, пірнаємо у арку і опиняємося в університетському дворику.
Минаємо римо-католицьку церкву імені Ісуса
І помічаємо відкриту хвіртку у яку й заходимо. За два дні для себе уяснила, якщо відкриту хвіртку і поряд немає ніяких заборонних табличок, то можна сміливо заходити. Отак несподівано ми опинилися у симпатичному саду Оссолініума)))
Якби йшла шукати це місце ціленаправлено, то невідомо чи відшукала б так швидко)))) Тут зранку було тихо та затишно.
В красивій червоній будівлі зараз знаходиться національна бібліотека імені Оссолінських, а колись цей будинок належав ордеру рицарів госпітальєрів. Щоправда у ХVІІ ст. він у результаті перебудови отримав свої сучасні барокові форми. Зараз тут зберігається частина бібліотеки графа Оссолінського, яку він заснував у Львові у 1817 році і яка славилася цінними примірниками. До Вроцлава вони потрапили після Другої світової війни.
Греко-католицький костел св. Вінсента та інститут
Центральний базар, де продають фрукти, овочі та квіти або ж Hala targowa. Будівля була зведена у 1906—1908 роках на місці військового арсеналу. На згадку про це в фасад ринку вмонтували гарматні ядра.
І ми знову виходимо на берег Одри. Звідси відкриваються просто чудові види на Тумський острів.
Не зважаючи на те, що треба було рухатися далі, я таки дала собі волю і деякий час отак постояла насолоджуючись червоними дахами та шпилями костелів Тумського.
Костел Св. Хреста
Костел св. Яна. На одній з його веж обладнано оглядовий майданчик, думаю, що з нього відкриваються чудові краєвиди, але на жаль, нам туди потрапити не вдалося, бо в неділю та понеділок він не працює.
Костел Пресвятої Діви Марії на Піску та бібліотека на Піщаному острові
Далі наштовхуємося на пам’ятний знак жертвам УПА, встановлений у 1999 році.
Попереду височина з якої дуже добре проглядається Одра, Тумський та Піщаний острови — це залишки колишнього бастіону.
Бачу вдалині Рацлавицьку панораму і йду до неї ближче, щоб роздивитися. Будівля дійсно цікава, до того ж біля входу можна знайти чергового гнома))))
Тут з 1985 року виставлено панораму, що описує переможну битву під Рацлавицями у 1794 року війська Тадеуша Костюшко над російською армією. Панораму розміром 150Х15 м. було створено на замовлення Львівської міськради. Над картиною працювало два художники — Ян Стика і Войцех Коссак, які використали 750 кг. фарби. Полотно для панорами привезли із Бельгії, каркас виготовляли у Відні. У 1894 році роботу над полотном було завершено, а його виставлено у Львові у спеціально зведеному павільйоні. У післявоєнні роки панораму вивезли до Польщі. Вроцлавське сіре, трохи дивне та заворожуюче приміщення також було збудовано спеціально для експозиції. Пишуть, що панорама дуже гарна і варта уваги, але я в середину не заходила, часу не було, та й зайвих 30 злотих також)
Оскільки час летів швидко, а до зоопарку було ще далеко, то мені довелося пришвидшитися))))
Від будівлі панорами дуже добре видно Цегларський бастіон, залишки колишньої оборонної системи міста. Збудований він у 1585 році, мав підземні каземати. У 1807 році були плани взагалі демонтувати оборонні будівлі, але бастіон таки залишився, хоч поступово і втратив своє першочергове призначення. Після Другої світової бастіон назвали Польським пагорбом, а зараз це доглянуте та популярне місце для прогулянок.
У парку біля Панорами — пам’ятник жертвам Катині.
Будівля Вроцлавського національного музею просто прекрасна, оповита зараз ще чорними стеблами винограду та де-не-де зеленим плющем.
Музей було засновано у 1947 році. А оскільки після війни місто була досить сильно зруйноване, то музей оселився у колишньому приміщенні Сілезького регентства, яке майже не зазнало ушкоджень. Сама будівля збудована 1886 році у стилі неоренесансу за проектом німецького архітектора Карла Фрідріха Енделла.
Вид на музей з іншого боку
Набережна з диво птахами та симпатичними стільчиками)))
Переходимо Одру по Грюнвальдському мосту, з нього добре видно вагончики Полінки))) Якщо чесно, то був задум покататися на ній, але не склалося.
Канатна дорога «Полінка», говорять, що цю назву придумав один із студентів політехніки, є одним із видім міського транспорту, що з’єднує два береги Одри. Як правило, нею користуються студенти та викладачі політеху, тим паче, що їм проїзд безкоштовний. Ця станція розташована біля одного з корпусів студмістечка.
Курсує всього два вагончика, кожен з яких вміщують до 15 осіб. І хоча видно невелику чергу, та чекати навряд чи доводиться довго, бо вагончики бігають досить швидко, долаючи відстань у 380 метрів десь хвилини за три. Цікаво б було пронестися на семиметровій висоті над Одрою, але ж треба залишити щось цікаве ще на наступний візит до міста))))
Дуже вразило студмістечко — сучасне, стильне та охайне.
Щоб краще роздивитися Полінку вийшли на берег і потрапили в чудово обладнану зону для відпочинку. І хоч погода ще не заохочувала для посиденьок біля води, так і хотілося там трохи перепочити.
Водонапірна вежа
Але рушаємо далі
А це також корпуси політехніки, вже не такі сучасні, але всеодно симпатичні
Цікавий будинок.
І от нарешті, перетнувши Стару Одру по Звежинецькому мосту, ми підходимо до паркану Вроцлавського зоопарку. Тоді думалося, що ми за пару годин все там подивимося. А насправді ми проходили територією зоопарку більше чотирьох годин без перепочинку і вийшли майже перед самим його закриттям)))) Тож якщо плануватимете відвідини зоопарку, то виділяйте для цього цілий день. Про сам зоопарку та враження наступнНічний Вроцлав
Мурали Вроцлава
Мости Вроцлава
Скульптури Вроцлава
Вроцлавський зоопарк
Зала Століття
ого разу))))