Вечірній Відень

Чомусь схотілося згадати подорожі Європою, розібрати ще не опубліковані фотографії.
Першою відкрилася папка з вечірнім Віднем.


Повторюся, що будь-яка подорож взимку призводить до того, що роздивлятися місто та його пам’ятки в основному доведеться в сутінках та темноті.
З одного боку погано, а з іншого в цьому щось є, адже, погодьтеся, в темноті вулиці та об’єкти набувають якогось зовсім іншого виду, чи то таємничого, чи то загадкового.
Отож від хостелу до центру ми ходили пішки і дуже часто наш шлях лежав через Музейний квартал, який ввечері ставав дуже гарним – проекції, ліхтарики.

Площа святої Терези

Вотівкірхе. Цей неготичний костел заворожує хоч вдень, хоч вночі.
Хоча до нього я добралася і в світлий час.

Галерея Альбертіна та пам’ятник її засновнику Альберту Саксон-Тешенському.

Саме з майданчику від галереї відкривається чудові види на оперний театр та навколишні будівлі

Оперний театр. Це хоч і не центральний вхід, але все одно гарно)

Меморіал радянським солдатам, які загинули в 1945 році під час віденської наступальної операції

Арка

Міноритенкирхе, або Італійська Національна Міноритська Церква Марії Сніжної. Вона хоч і знаходиться в центрі, але вперше ми її побачили з вежі костелу Св. Стефана. А дійшли в наш останній день перебування у Відні. Церква вражає свою величчю і мінаретом) Святиню збудовано у стилі французької готики