Вечірній Ужгород

22.12.2017 · Путешествия · Комментариев нет

Кожне місто по-різному виглядає зранку, вдень та ввечері. В той момент коли землю огортає вечірня темрява вулиці міста набувають якоїсь казковості та загадковості, А все це із-за того, що вмикаються ліхтарі, спалахує мільйон різних лампочок, якихось декоративних штучок, яскравими барвами починають манити вітрини кафе та магазинів. Все навкруги стає чарівнішими та красивішими, адже всі недоліки під своїм покровом ніч. Тому, опиняючись в новому місті, завжди цікаво подивитися яке воно ввечері.


Звісно, що штатив з собою не тягнула, то довелося знімати з рук, що негативно впливало на якість картинки. Але іноді, де того дозволяли умови, я примудрялась обперти камеру на перила, паркан чи лавочку, що дозволяло трохи довшою зробити витримку.
Отож, закинувши речі до костелу, вирушаємо до пішохідної Корзо. Вже здалеку вона манить своїми вогниками)))

Ліхтарник дядя Коля за роботою)

Костел Святого Юрія, підсвічується слабенько, але все одно добре виділяється на фоні темного неба.

Синагога

Пішохідний міст — справжній красень, на нього та воду можна було дивитися досить довго, якби ж то тільки не вечірня прохолода))))

Вода розфарбована в різнокольорові фарби

Я люблю Ужгород. Ввечері тут нарешті немає аншлагу з фотографувальників.

Вул. Духновича — тихо і не видно ні душі, а от автівок так і не поменшало((((

Вул. Волошина, віддаляємося від центру

За цією брамою територія художнього інституту

Цікавий паркан дитячого садочку

Дійшли до замку, але там з під світкою не густо, майже все тоне в темряві, тому пішли назад до центру по Капітульній.
Загалом вечірній Ужгород симпатичний, вулички тихі та майже безлюдні, а бруківка додає відчуття середньовічності. Не зважаючи на три вихідні, центральні Корзо та Волошина теж досить швидко опустіли, тобто шаленого напливу туристів чи то місцевих не спостерігалося В цьому плані вул. Кобилянської поки що в лідерах))))
З неприємного — якісь красунчики біля музичного театру врубали з бусіка музику, та так, що її було чутно на всю набережну. Ну гучність, то ще таке, можна пережити, але ж сама музика була просто жесть. У мене виникло враження, що я в машині часу, перенеслась десь на років десять назад і потрапила на якусь дискотеку з російською попсою та рештою англомовних хітів того часу… Тому від води довелося тікати, бо мої вуха просто не витримали такого знущання.
А так Ужгород класний, а особливо вечірній)))))

Комментировать

Вам необходимо войти, чтобы оставлять комментарии.