Парк природи «Беремицьке»

Про «Беремицьке» я чула раніше, але окрім назви та коротких відомостей нічого конкретно про цей парк сказати не могла. А тут неочікувано отримала пропозицію відвідати парк у якості представника від туристичного клубу «Добре поїхали».
Парк зовсім новий, відкрився лише минулого року на околиці села Беремицьке Козелецького району на Чернігівщині.


Якщо дивитися на карту, то від мене з Троєщини туди добиратися взагалі понти, он виїхав за село в сторону Погребів і вперед фактично по прямій. Але тут постає питання про стан тієї дороги))))
Ну а організована група звісно ж їде культурно — Чернігівською трасою))) 1,5 години в дорозі і ми на місці. Захід складався з дискусійної частини та ознайомчої екскурсії парком. А почалося все кавою))))
Та отаких пакетів з сувеніром для кожного відвідувача. Всередині знаходилися програма заходу, симпатична ручка та блок з символікою парку.

Обговорювали реалії, перспективи та тенденції екологічного та активного туризму на Чернігівщині. Виступаючих було багато, я всіх не фотографувала, лише найцікавіших))))
Сергій Підмогильний

Андрій Сагайдак

Ярослав Козак

Потім був обід і раз ми вже знаходилися в природному парку, то і частували нас з екологічних тарілок, які можна при бажанні з’їсти або ж віддати птахах, зроблені вони з пресованого вівса.
Далі почалося найцікавіше — знайомство з парком.
Минаємо новенькі котеджні будиночки, які вже готові приймати відпочиваючих
Тут активно ведеться робота по влаштуванню зоопарку, в якому зберуть невеликих звірів.

Далі йдемо дорогою, яку з усіх сторін огороджує паркан із сітки.

Конюшня, в якій зараз знаходився один кінь і кроленята, сорі, фото не робила, бо зі світлом тут не дуже)))

А деякі коні гуляли в загонах на вулиці

А це гордість і окраса парку — представники української сірої степової.

Ці красені нащадки дикого тура. Поводилися вони досить миролюбно, хоча на дівчат трохи фиркали. А от до декого спокійно підходили і навіть давали себе погладити)))

Далі дружно рушаємо до головного входу в парк, де беруть початок екостежки.

Їх тут обладнано вже три, але для відвідувачів відкрита поки що одна.

Ми теж підемо по ній, ця стежка є найкоротшою і має протяжність 2 км.

Роздивляємося зелені насадження.

Ось тут вхід на стежку, тут вихід.

Поряд невелике кафе, де можна випити чаю та перекусити перед стартом на маршрут або ж навпаки перевести дух по поверненню.

А це оглядова вежа, з якої можна роздивитися навколишні краєвиди. Але я поки туди не піднімаюся.

Нас розділяють на дві невеликі групи, одна рушає на екостежку, а інша на вежу. Я опиняюся в першій, бо кажуть, що саме першій групі щастить найближче побачити тарпанів.
Тож рушаємо. Стежка посипана дерев’яними трісками, так легше орієнтуватися а заодно і не топтати все навкруги. Праворуч водойма, куди приходять на водопій дикі коні.

Далі екостежка виписує спіралі, хоча в цьому щось таки є))))

А ось і вони польські коники або ж тарпани.Обережно підходимо ближче, щоб і не налякати стадо і роздивитися їх краще.

Якщо дослівно перевести польський коник з польської то вийде щось на зразок маленької конячки. І справді тарпани невисокі, живуть вони табуном, за безпеку відповідає самець.
Ми мали змогу побачити не просто коней, а навіть і лошатко, яке кумедно переміщалось між дорослими.

Насолодившись цим прекрасним видовищем йдемо далі.

На маршруті, якщо пощастить ще можна побачити зайців та оленів.
А ось і перший підвісний місток, що перекинутий через яр.

Місток шикарний, мені він нагадав підвісні кладочки у Карпатах, хоча ці все ж таки надійніші))))

Але хитається він добряче, особливо коли по містку йде декілька осіб))))) Адреналін ще той)))))

Скіфський курган з кам’яною бабою

Рушаємо далі, перетинаємося з другою групою. Маємо можливість обновити клубний прапор. Це була його перша фотосесія після виходу з типографії.

А це ми випробуємо місток на міцність. Можете ходити і не перейматися — витримає усіх))))

Я поки робила фотографії, трохи відстала від своєї групи, тому швиденько наздоганяю. Добре, що стежку гарно видно, не заблукаєш))))

Ще один місток і опиняюся біля реконструкції слов’янського капища.Тут можна когось принести в жертву давнім богам)))

Ще один місток і виходимо на фінішну пряму.

А це панорама, яка показує як містки гармонійно доповнюють навколишній рельєф з ярами та балками.

Починає підніматися вітер і чомусь вже ніхто з нашої групи не хоче дертися на вежу. Але як же так, побувати тут і не поглянути навкруги з висоти, не порядок. А тому я та ще одна жінка деремося нагору. А там краса, але і вітер такий не дитячий, довелося надівати капішона і все одно продувало наскрізь. Але ж красота.

Отам видно як гарно в’ється екостежка, а там людей, що повертаються з маршруту.

А це інша частина парку з конюшнею, будиночками та загонами.

Вид вниз

І ось наша екскурсія добігає кінця. На останок зайшли до сувенірної крамнички, я була вражена кількістю різноманітних речей з логотипом парку «Беремицьке». Чого тут тільки не було — ручки, значки, магніти, чашки, календарі, футболки, кепки, ліхтарики, екоторбини, світлини. Словом, врахували різні смаки та статки, що приємно)))
І вже на сам кінець — загальна світлина, яку я позичила зі сторінки парку на фейсбуці))))

Це була така собі розвідка клубу «Добре поїхали».
Бо вже 12 травня ці всі красоти можна буде побачити на власні очі у святковому турі, що приурочений до цьогорічної річниці клубу. Тож приєднуйтеся, буде цікаво, а для найвитриваліших — вечір закінчиться на екостежках Міжрічинського парку у чудовій компанії його директора — Андрія Сагайдака.