Люблін. Тринітарська вежа
Що ж продовжую ділитися враженнями про польське місто Люблін, а точніше хочу розказати про місце, яке мені дуже сподобалося і яке просто заполонило моє серце. Мова про неоготичну Тринітарську вежу, що є найвищою будовою у історичній частині Любліна, її висота сягає 40 метрів. На гору можна піднятися, купивши квиток за 7 злотих, а заодно і роздивитися чудові старовинні експонати музею релігійного мистецтва.
Вежа приваблювала мій погляд ще з першого дня нашого перебування у місті, але ми все ніяк не встигали зайти до неї в робочі години.
І от в другий день нашого перебування у Любліні ми таки до неї потрапили, причому стали найпершими відвідувачами)))) Спочатку подумували навідатися до люблінських підземель, але вони виявилися якимись дивними. Ми декілька разів намагалися підійти і дізнатися як туди потрапити і кожного разу наштовхувалися на зачинені грати, вхід до печер знаходиться збоку у будівлі Коронного Трибуналу, це ота велетенська споруда посеред площі Ринок))))
І ось нарешті ми впали на хвіст одній із груп і… нас не пустили, сказали, що екскурсія для них замовлена специфічна і то нічого, що польську ми не дуже розуміємо. Порадили прийти пізніше і хутко закрили за нами грати. Таке відношення мені не сподобалося і я вирішила забити на ті підземелля, ну справді, вже ж бачили і не одні, а заодно і зекономити по 12 злотих з людини.
Психанули і пішли підніматися на вежу))))
І тут зустріли замкнені двері, але вже за мить підійшла дівчина, відкрила їх і продала нам квитки. А за дверима не було нічого окрім винтових дерев’яних сходів, по яким ми і подерлися нагору. Працівниця музею попередила, що йти треба до самої гори а там відкрити вікониці і через них вийти на оглядовий майданчик)))) Ото ж рушили.
Ще хочу трохи сказати про вежу, з’явилася вона тут лише у XVIстолітті на місці оборонного муру з хвірткою. Вежа, яку ми бачимо зараз отримала свій вигляд у 1821 році і є творінням Антоніо Корацці. Вежа за планом має форму квадрату, нижня частина її цегляна, а от верхня дерев’яна.
Сходи закінчуються і ми виходимо у залу з експонатами, чого тут тільки немає – картини, ікони, старезні релігійні скульптури, музичні інструменти, дзвони. Найбільш цінним є дзвін Марія, бо є найбільшим у всьому Люблінському воєводстві, почути його можна лише на свята.
Я хожу і з захопленням роздивляюся скульптури, подобається мені таке, хоча релігійна тематика і не моє. Але цей музей мене зачепив, якийсь такий атмосферний. Дерев’яні скульптури, деякі частково знищені роками, напівтемна атмосфера і тиха музика, яка доповнювала це все. Притому, що мелодії не були гучними, нав’язливими або моторошними. А тому я ходила, не поспішаючи розглядала експонати і дерлася на черговий рівень.
Труна, прямо як у фільмах про Дракулу)))))
І ось нарешті ми на горі, щоб потрапити на оглядовий майданчик вам потрібно в буквально сенсі цього слова вилізти у вікно.
А види звідси які відкриваються, просто неймовірні. Але тут і трохи моторошно, бо перила якісь такі не високі і під ногами дерево, яке підозріло поскрипує, а тому я просто сідаю і насолоджуюся.
Вид на Площу Ринок з її кам’яницями та Коронним Трибуналом
А он замок у всій своїй красі
Архікафедральний собор
Пішохідну вулицю Краківське передмістя
Готична вежа
Костел Святого Йосифа
Жовто-блакитний прапорець над Любліном, все-таки ж день Незалежності України)))
Будинок друку
Костел Навернення св. Павла. Саме згори його видно найкраще, бо з вулиці цю величну споруду просто не можна розгледіти.
Краєвиди
Дахи
Палац біля пивзавода
А час не стоїть на місці, тому ми маємо спускатися, бо й так витратили на огляд музею майже дві години.
Будете у Любліні, то обов’язково підніміть на оглядовий майданчик Тринітарської вежі, гарніших краєвидів не знайдете, до того ж цікавим є музей і сам майданчик))))
А далі ще буде трохи цікавого про Люблін)))