Люблін. Старе місто

13.08.2019 · Путешествия · Комментариев нет

Останнім часом так багато роботи, що не на все не вистачає часу. Якщо з розбором фотографій ще якось діло просувається, то з написанням тестів справи йдуть гірше. От тому і доводиться писати про минулорічну подорож до Любліна тільки зараз. Це нарешті буде вже останній допис про це цікаве польське місто. Мова піде, про його стару частину, вона невеличка, але цікава і однозначно варта уваги.


Якщо у вас буде така можливість, то приходьте сюди зранку, коли ще сплять всі кафешки та туристи і відчуйте дух старого Любліна.

Старий Люблін зустріне вас, як тільки ви пройдете через Краківську браму.

Площа ринок у Любліні досить таки цікава, але, як на мене, тут мало вільного місця, адже центр площі займає будівля коронного трибуналу, збудована у 1578 році, зараз тут знаходиться відділ реєстрації шлюбів.

Але особливістю площі є її кам’яниці, які можна розглядати цілу вічність.

Площа Ринок таки більш приємніша для відпочинку ніж Краківське передмістя, тут раніше зачиняються кафе і тут не лунає гучна музика. Саме тому в останній день нашого перебування у Любліні, ми саме тут вирішили скуштувати піцу, а заодно насолодитися духом старого Лубліна.
І звісно ж розкажу про кам’яниці.
На фасаді будинку №2, який ще називають кам’яницею Кленовича, можна побачити портрети відомих польський поетів, виконані у техніці сграфіто. Зліва на право – байкар Бернат, поети Ян Кохановський та Себастіян Кленович, письменник Вінсент Поль

Кам’яниця Любомельських (будинок №8) привертає увагу своїм червоним кольором, вона збереглася ще з часів підписання Люблінської унії. Під час відновлювальних робіт у 1996 році у підвалі будинку було виявлено унікальні фрески XVI ст. Зараз тут працює підвал-галерея «Під фортуною», туди можна потрапити на екскурсію, варто чи ні не знаю, бо ми там не були.

Кам’яниця Конопниців заворожує своїми барельєфами.

Кам’яниця Хоцишевських привертає увагу пізньоготичними віконними обрамленнями.

І це далеко не все, на Ринку кожен будинок вартий уваги і детального огляду.

Канатоходець

Красуня Тринітарська вежа, яка стала моїм одним з найулюбленіших місць у Любліні.

Трохи далі, ліворуч, побачите симпатичну браму – це Рибна брама, свою назву отримала тому, що колись вела до площі, де і дійсно торгували рибою.

Неподалік на вулиці Jezuicka 18 знаходиться Старий театр, що є одним з найстаріших у Польщі, збудований у 1823 році.

Відійшовши трохи від Ринку можна побачити Домініканський монастир, будувався він протягом тривалого часу, а тому таке враження, що кам’яниці навколо поглинули його. Всю красоту комплексу можна роздивитися на макеті.

Костел славився тим, що в ньому знаходилися реліквії Древа Святого Хреста, привезені до Любліна з Києва єпископом Андрієм.
Також ходять чутки, що саме тут, а не у замку було підписану Люблінську унію.
Дворик монастиря. Погляд через хвіртку.

Не всі будинки у місті в гарному стані, багато з них потребують капітального ремонту. Але навіть оцей занепад надає їм певного шарму.

А ще мені дуже сподобалися портрети у вікнах, класна ідея, у нас в Києві теж таке практикували, але на разі то все понівечили вандали.

Вулиця Ку Фарзе, а точніше її невеличкий шматок, варта уваги,і він дуже фотогенічний.

Фарна площа, найстаріша частина міста, тут знаходили предмети, які датувалися ще 300 роком до нашої ери. Свою назву площа отримала від назви церкви св. Михайла або ж Фарної, яка стояла тут з XII ст. до середини XIX ст. Потім собор було розібрано через його аварійний стан.

Те що ми можемо побачити зараз – це лише реконструкція фундаменту храму.

А уявити яким він був допоможе бронзовий макет.

У цьому будинку жив єпископ Йосип Вишинський, саме він був ініціатором відбудови кафедрального храму після війни.

З площі добре видно Люблінський замок, мені цей вид сподобався найбільше) Особливо приємно насолоджуватися цим видом рано вранці, коли ще нікого немає поруч)

Варто звернути увагу і на будинок під №11 по вулиці Гродській, збудований на початку XVII ст. Тут знаходився єврейський сиротинець та будинок пристарілих, а зараз тут розміщується Молодіжний будинок культури «Під акацією».

Меморіальна дошка на стіні нагадує про гетто, яке тут знаходилося. Якщо уважно дивитися під ноги, то можна побачити де проходила межа гетто.

До війни в цій частині міста знаходився єврейський квартал. У 1940 році німці утворили на його місці гетто, яке ліквідували у 1942 році, тоді ж було знищено більшу частину будівель.
Свого часу Люблін називали Єрусалимом Польського королівства.
Ще трохи гарних кам’яниць

Будинок з котиками)

Гродська брама, раніше сама через неї можна було потрапити до Єврейського міста, тобто це був такий собі прохід між християнський та іудейськими світами, тому її називали ще й Єврейською.

Пройшовши крізь браму виходиш на віадук, що веде до замку. Під ним встановлено обеліск, на якому нанесено межі єврейського гетто.

Костел св. Войцеха, а поряд ліхтар, який постійно світиться, такий собі каганець пам’яті.

На цьому про Люблін все)

Комментировать

Вам необходимо войти, чтобы оставлять комментарии.