Лікійська стежка. Початок

Зранку мене розбудив намаз, не знаю кого як, а мене ці молитви заворожують і я дуже люблю їх слухати. Але вже осінь, о 6.00 ще темно, тому можна поспати довше і одразу відправитися на сніданок, який подавали на 5 поверсі готелю з видом на море та гори.


Опісля ми вирушили на пошуки газових балонів. Інформації в мережі було багато, хтось радив йти в Декатлон, хтось до таксистів. Ми пішли до останніх, які знаходяться біля колишнього туристичного магазину Tibet Outdoor. У них є газ у великих та маленьких балонах, по 60 та 40 лір відповідно.

А заодно навідалися в парк та трохи подивилися на море та гори на горизонті.

Зелені апельсини)

Анталія мені дуже сподобалася, тож я вирішила, якщо все складеться добре і залишиться час, то обов'язково пару днів поброжу її вуличками.

Далі було збирання, здається за ніч речі стали більшими, бо ніяк не хотіли пакуватися в рюкзак))))

Потім знову був трамвайчик, який відвіз нас на вокзал.

Тут ми примудрилися зайти не в той термінал) В подорожах по нових місцях завжди так)

І ось нарешті маршрутки на Кемер. Нас відправили одразу до водія в обхід каси, де наші речі поклали в багажник і взяли за проїзд з кожного по 12 лір.
Автобус виїхав майже порожній. Це вже в Бельбіді салон заполонили російські відпочивальники, які розраховувалися євро за проїзд)
І ось ми у цілі біля вказівника до каньйону.

Оскільки цього дня ми вже вирішили не йти на маршрут, то чому б не скупатися в морі. Але спочатку були думки рушати саме цього дня, щоб встигнути проскочити до негоди, бо прогноз за декілька днів обіцяв дощі та шквальні вітри.
Не знаю як кому, а для мене Середземне море — це любов. Вперше я його побачила в 2019 році і воно полонило мене назавжди.

Пляж виявився не дуже зручним з камінчиками, але це нікому не заважало плавати, або просто лежати у воді поряд з берегом.

До каньйону 4 км хорошою асфальтованою дорогою, але йшлося важко, було дуже спекотно. Не уявляю як воно тут влітку.

Дорогою не втрималися і трохи розорилися, купили парочку гранатів, гранатового соку та апельсинового соку, все по 10 лір.

На ночівлю зупинилися в кемпінгу, що біля входу в каньйон. За останні півроку ціни в Туреччині значно зросли. Так вхід в каньйон вже став 20 лір, стоянка в кемпінгу 45 лір з людини, але тоді ми вже безкоштовно могли зайти на територію.

В кемпінгу не має душу, але є вода, туалет і вайфай.
День швидко добігав завершення, тому ми швиденько поставили намети та повечеряли.

Спати було дуже жарко, здавалося що і спальник не знадобиться, але в ночі я таки трохи примерзла)
Стартувати мали о 8 ранку, але могли і раніше, вхід все одно відкритий. Але ми про це дізналися вже наступного дня)