Лікійська стежка. Найгарніший світанок

Це був останній день наших гірських пригод, після обіду ми вже будемо біля моря)


І хоч в ночі я спала не дуже добре, до того ж ще й з’їжджала вниз, бо намет стояв на невеликом горбочку, але встала раненько, як раз на схід сонця. І воно того вартувало, видовище просто фантастичне.

Тахтали і справді нагадувала Олімп, де збираються боги.

А якими кольорами вигравало море)

Сьогодні вже не хотілося нікуди йти, та ми й не поспішали. Поснідали, зварили кави на вогнях Химер. До речі, ми зовсім не прогадали, що стали саме на верхніх вогнях, бо нижні мене зовсім не вразили, але про те трохи згодом.

Спуск вниз був крутий, вийшли до нижніх вогнів. На фото, які я бачила вони були заворожуючі, а насправді виглядали ніяк, до того ж ще й сміття поряд багато.

Тож тільки кинули на них та руїни оком і пішли шукати стежку, щоб обійти вхідний пункт, так, так і не платити.

Стежка знайшлася не одразу, але потім її стало дуже добре видно, навіть маркування де-не-де. Спочатку знову дерлися на гору, а потім вже вниз. На спуску знайшли вже мертвого скорпіона. Нам взагалі везло тільки на неживих істот)))
І ось ми вже у цивілізації, далі асфальтованою дорогою.

Внизу було спекотно, поки дійшли, то втомилися. Шукати довго кемпінг ніхто не хотів, тому зупинилися в найближчому. Ціна нас влаштовувала, 40 лір з людини, оплатили три доби і поставили намети. Красота, три дні ніяких тобі збирань рюкзака)))))

Кемпінг, якщо чесно такий собі, багато пилу, душ з холодною водою, є і теплий, але він далі і теплота води теж досить відносна. Зате є чай і поряд сад з апельсинами, щоправда на останні ще не сезон. Проте це нам не завадило спробувати парочку напівстиглих мандарин та апельсин.

Потім було море.

Середземне море це моя любов, за нього можна віддати все що завгодно. Вода шикарна, щоправда сонце ховається за гору досить рано.

Поряд Олімпус, ми туди сходили на розвідку, а про сам музей напишу окремо, як і про селище Чиралі.

А тим часом у кемпінгу побільшало наметів, групи туристів, йоги, в основному всі з росії. Це чутно навіть не по вимові, а по кількості вживаних нецензурних слів, у нас так і чоловіки не загинають,а тут девчушкі)))))
Наступного разу про мої враження від Чіралі.