Лікійська стежка. Чукур-Яйла

Новий день і ранній підйом, адже на 7.30 в нас замовлений сніданок в тому ж таки ресторанчику в Гедельме.


Звісно можна було обійтися їжею з пакета, але класичні турецькі сніданки мені подобаються, то чому б і ні. І звісно ж багато чаю) Сніданок коштував 40 лір

Того дня наша команда розділилася, одна людина має їхати на Чукур-Яйлу автівкою. Решта йде пішки, але скидуємо непотрібні речі, такі як намети, спальники та каремати. Рюкзак виходить легшим і йти звісно ж стає теж простіше.

І ось ми виходимо на маршрут, поки зібралися, то вже була 9 ранку. Спочатку стежка йде звичайною дорогою, тож йти легко.

Село Яйла Куздере з мечетью, водою та виноградом. Тут трошки перепочили, а заодно познайомилися з компанією хлопців(росіяни та українець) та позичили у них ніж, щоб розрізати вчорашній трофейний гранат.

На Лікійці багато росіян та українців, хоча мені здалося, що перших таки більше) Але всі досить привітні, взагалі в горах, зазвичай, зустрічаєш привітних та доброзичливих людей, всі вітаються, допомагають порадою, пригощають солодким батончиком, і це дуже класно.
Вдалині видно море

Зі стоянки рушили вже стежкою, одразу ж збилися з дороги, трохи поблукали, я навіть примудрилася впасти і поставити собі класний синець, ну щоб було чим хизуватися на пляжі)

І знову платани, вони тут просто фантастичні.

Особливої уваги заслуговує оцей красень. Єдине, він дуже популярний і вловити хвилинку, коли біля нього немає туристів дуже важко, але нам пощастило. Тільки наші хвилин 15 між групами туристів, яких привозять сюди на джипах по дорозі з Чукур-Яйли.

Далі можна йти дорогою, це легше, але десь на 1,5 кілометри довше, а можна трохи вернутися і рушити стежкою, обираємо останній варіант.

Осінь по-турецьки)

А тим часом Тахтали зникає в хмарах, за прогнозом обіцяли дощ, але ми сподіваємося, що його таки не буде. Тут вже весь час вгору.

Вийшли до камінчиків, але види тут шикарні відкриваються.

Потім трохи поблукали, бо мітки ніби то і є, але серед каміння по них важко зорієнтуватися.

Зробили невеликий крюк, тут мене трохи охопила паніка, бо дивлячись на ці схили, не було зрозуміло куди ж саме ми маємо підніматися. А потім знайшли стежку і вона виявилася досить комфортною)

Ще трохи і ми майже на місці, про це сповіщає вивіска, що обіцяє гарячий душ чай та гезлеме)

Запланований маршрут подолано, ми під Тахтали на висоті 1600 метрів)

А ось і вона Чукур-Яйла, місце просто фантастичне, дійсно схоже на кратер, що залишив якийсь метеорит.

Ставимо намети та йдемо підкріпитися.

Тут мешкає родина, яка випасає отари корів та овець, а заодно годує туристів, пропонуючи їм гезлеме, салат, чай з трав.

А також тут є вода, туалет та багаття, біля якого можна погрітися, що і робимо.

На горі дійсно прохолодно, особливо це відчувається у сутінках, намет вкриває конденсат. Тож тут в хід йдуть всі теплі речі)
А ще тут дуже гарно, майже повний місяць освітлює навколишні пейзажі, додаючи їм ще більшої фантастичності.

На вечір і Тахтали вийшла із-за хмар, сподіваємося, що завтра зранку видимість теж буде нормальною. Завтра буде найважливіший день, ми спробуємо піднятися на гору Тахтали 2365 метрів.