Ковель. Декількагодинна прогулянка
Саме з Ковеля почалася моя чергова поїздка до Польщі. Маючи лише годину перед пересадкою на рейковий автобус до Холма, я лише прогулялася базарчиком у пошуках кави, подивилася на будівлю вокзалу та паровозик. А от вже при поверненні мала цілих п'ять годин, щоб погуляти містечком.
Не зважаючи на те, що це був ранок середи на площі перед вокзалом активно вирувало торгове життя, чого тут тільки не продавали))))
Мою увагу привернула до себе будівля залізничного вокзалу — досить гарна і цікаво спланована, щоб вийти у місто треба спуститися до підземного тунелю під коліями.
Споруда, яку ми зараз бачимо збудували у 1951 році. Але історія ковельського вокзалу значно старіша, залізничне сполучення запрацювало тут ще у 1873 році. А у 1907 році відкрили красиве у стилі модерн приміщення вокзалу. Автором проекту був Олександр Вербицький, який трохи згодом спроектував споруду Київського вокзалу. Але на жаль будівля не пережила буремні роки війни, у 1943 році вокзал підірвали. Під час відбудови намагалися відновити основні елементи проекту Вербицького, що з того вийшло ми зараз і бачимо)
Ще біля вокзалу можна побачити паровоз СУ 253-25, виготовлений у 1950 році. Дана модель вважалася однією з найкращих у світі. Паровозик встановили тут у 1984 році до сорокової річниці визволення міста від фашистів.
Як я розумію святиня Сергія Радоженського поряд виросла вже значно пізніше, все разом воно якось так дивно виглядає.
На тому моє знайомство з Ковелем закінчилося, а продовжила а його вже через три дні на зворотному шляху.
У місті є невеличка пішохідна зона — бульвар Лесі Українки, симпатичне місце з деревами та будиночками радянської забудови.
Поряд міський парк звісно ж імені Лесі Українки, і пам’ятник Лесі. Чогось, як на мене, у неї якісь занадто довгі та тонкі пальці))))
Пам’ятник борцям за волю України
І отака стела з рядками Кобзаря
Ковельський люк
Фонтан
Це був як раз останній третій день вихідних, а тому в парку проходило якесь дитяче свято, було людно та гамірно.
Палац учнівської молоді та бюст Франка
А ми рушаємо подивитися на унікальний дерев’яний римо-католицький костел св. Анни. Храм є найстарішим у місті, а до того ж єдиним двобанним дерев’яним храм на Волині. Його перевезли до Ковеля у 1994 році із села Вишеньки Рожищенського району. Костел датується 1771 роком, але він зазнав ряд руйнувань і був капітально відреставрований.
Споруда дійсно гарна і трохи незвичайна. Підійти ближче не вдалося, роздивлялися із-за паркану.
Нова Пантелеймонівська церква біля районної лікарні.
Балкони з мозаїками
Ще однією цікавою спорудою міста є будівля колишньої аптеки Фрідріхсона, збудована у ХІХ столітті. У будинку аптекар Фрідріхсон і працював, і мешкав, його постійними клієнтами була родина Косачів, яка того часу проживала у Колодяжному.
І зараз у будинку діє аптека, а також культурно-просвітницький центр та галерея.
Будинок, що вибивається серед інших будов)))
Поряд з аптекою невеликий сквер в якому встановлено пам’ятник ліквідаторам аварії на Чорнобильській АС
Скверик непоганий з лавочками та доріжками, але все враження псують переповнені урни та купи сміття. Схоже, що свята вдалися на славу і комунальники прибиранням міста сильно не парилися. Прикро((((( Засміченість наших міст гостро відчувається після Польщі, хоча там теж не все так ідеально насправді.
Герб міста
Меморіальний комплекс загиблим у роки Другої світової.
Щось мені цей дядько дуже нагадує сумського Альошу)))
Пам’ятник афганцям
А ми прямуємо до води у парк імені Тараса Шевченка
І перше, що впадає в очі це велетенський Тарас, та ще й у вишиванці. Видовище неповторне)))
Ковельського бронзового Шевченка встановили у парку у 2005 році і він є найвищим у світі пам’ятником Кобзарю. І справді висота фігури сягає понад 7 метрів а вага десь тон 20. Нічого собі так)))
Парк симпатичний і видно, що популярний серед місцевих.
Патріотичний малюнок
Ми виходимо до берега річки Турія та водосховища, тут добре, прохолодно та затишно.
Тому я знаходжу місце на кладці, забиваю на парочку відміток церков на карті і просто сиджу насолоджуюся видами і поїдаю польський шоколад))))
Потім якось раптово стає холодати, посилюється вітер, то мусимо тікати до центру та грітися гарячим чаєм у кафе.
А потім рушати до вокзалу)))
Містечко мені сподобалося, так воно невелике, провінційне, але досить приємне, зелене та комфортне, має декілька торгових центрів, кафе і чимало магазинчиків та супермаркетів.
Дощ у Ковелі нас не застав, зате ми його наздогнали у Луцьку, там лило як з відра, а небо освічувалося потужними блискавками.
Як завжди почала з кінця мандрівки, тож наступного разу про польське містечко Холм.