Кіпр. Солоне озеро Ларнаки

Після прогулянки центром Ларнаки та обіду ми рушаємо досліджувати Солоне озеро. Жили ми зовсім недалеко від нього, але оскільки не знали прямої дороги, то трохи побродили кругами))))


Зайшли до оцього невеличкого парку

А там вже і озеро видно, і гори)

Тут чергова атракція: як перейти через дорогу? Рух двосторонній, роздільна полоса з пальмами та травичкою і жодного натяку на перехід. Спочатку я наївна душа намагаюся пройти вперед та знайти місце для переходу, а потім мій терпець уривається і я просто переходжу дорогу)))))

До речі, саме Солоне озеро було першим об’єктом, який ми побачили на Кіпрі, ну крім моря звісно)))) Адже злітні смуги аеропорту тягнуться паралельно озеру.
Солоне озеро в Ларнаці друге за величиною на острові, а ще саме тут проживає близько 80 видів птахів. Взимку сюди прилітають мігруючі птахи, серед яких фламінго. Тобто якщо завітає на острів з листопада по березень, то зможете насолодитися видом тисячі рожевих фламінго.

Щоправда, щоб дуже детально їх розгледіти, слід брати з собою бінокль або телевік. Мій невеличкий зум до них не добивав, проте на фото видно кількість птахів))))

А рожеве пір’ячко можна знайти на березі. Харчуються птахи солоними креветками, які мешкають в озері.

Вчені вважають, що дуже солоною воду в озері робить морська вода, яка проникає сюди через пористу скелю.
Свого часу саме сіль була одним з найголовніших експортних товарів, який вивозили з острова. Востаннє сіль на Кіпрі видобували у 1986 році.
Але нас цікавить екостежка вздовж озера, яку називають стежкою Афродіти.

Про Афродіту ще не раз згадуватиму, бо на Кіпрі її дуже полюбляють, тут є і бухта Афродіти, і скелі, і стежки. Стежка облаштована, на початку є навіть вказівники, щоправда чим далі, то тим рідше їх можна побачити. Її протяжність 4 км, веде вона до старовинного акведука.

На шляху багато місць для відпочинку з лавочками, до того ж нам зустрічалися бігуни та собачники. Стежка йде трохи осторонь берега, але при бажанні можна спуститися до самої води, звідки і фламінго краще видно.

Але в нас було не так багато часу до настання сутінків, тому ми трохи поспішали. Все таки зима не краща пора для подорожей, в тому плані, що дуже короткий світовий день. На Кіпрі тривалість дня приблизно десь така, як і у нас. Хоча трохи не звично, бо ніби то тепло і сонячно, а темніє все одно рано))))
А у нас на шляху пальми, кактуси та квіти і навіть очерет, щоправда гігантський, таке враження, що ти потрапив в очеретяний ліс))))

А дорога тим часом біжить далі.

І сонечко починає сідати.

Фламінго в променях сонця

Гори

Дивовижні пагорби

А на тому березі можна розгледіти мінарети мечеті Хала Султан Текке. Звідси її погано видно, але ми одного з наступних днів побували поряд. Краще туди діставатися машиною, але про те згодом.

Мечеть є головним місце паломництва мусульман Кіпру та одне з найважливіших святих місць ісламу. Мечеть була побудована над гробницею, яка, нібито, належить Умм-Харам, прийомній матері пророка Мухаммеда. Святиня була побудована у 1816 році. Зараз вона дуже ефектно виглядає серед пальм.

Ми підійшли до неї зі сторони озера. Всередину можна також зайти, але ми зазирнули тільки на подвір’я, от не дуже я люблю різні релігійні споруди.

І ось нарешті ми виходимо до акведуку Камарес.

Його було збудовано у римському стилі у 1746 році турками. Саме по ньому вода потрапляла в місто з джерел. Лише у 1939 році акведук перестав виконувати свої функції. Сьогодні це просто красива пам’ятка, яка манить та вражає, а вночі ще й підсвічується.

День вдався на славу, ми встигли побачити майже все, що планували. Але то був ще не кінець, бо нас чекав нудний та тривалий шлях додому. Виявилося, що громадський транспорт на Кіпрі ходить не так і часто, особливо в деяких районах, тому топати нам довелося пішки. Повірте, не дуже приємне враження((((
В результаті знову опинилися в центрі Ларнаки, а тому на останок трохи вечірніх кадрів.
Собор Св. Лазаря

Пірс

Замок

Ялинка