Кіпр. Мис Греко

Зима в цьому році зовсім і не зима, хоча сумуєш навіть не за снігом та морозом, а за сонцем, саме його дуже не вистачає. Дуже втомлює, коли майже немає грані між ранком, днем та вечором, суцільні сутінки та сонливість, від якої не рятує навіть кава. Як раз пригадати минулі подорожі)
Сьогодні згадався Кіпр, а точніше національний парк Мис Греко з його дивакуватими скелями та печерами, з дивовижно синьою чи то навіть бірюзовою водою.


Отож в другий день нашого перебування на Кіпрі ми вирушає до Мису Греко. Дістатися туди досить просто, з набережної Фінікудес (Ларнака) кожного дня відправляється автобус, з розкладом якого ми ознайомилися напередодні. Як виявилося від нашого житла до зупинки йти таки чималенько і ми встигаємо як раз до відправлення. Квитки потрібно купувати у водія, брали туди сюди, так виходить трохи дешевше. Окрім того в салон автобуса водій не пускає з великими наплічниками, але мій манюня проходить фейсконтроль і попадає в салон.
Не можна до салону автобуса на Купрі і з наїдками, або напоями. При мені водій не пустив родину з напоєм у паперовому горнятку.
Автобус йде до курортного містечка Айа-Напа, де потрібно пересісти на місцевий автобус, що і зупиняється біля парку.
Дорога від Ларнаки до Айа-Напи проходить вздовж моря, у вікні мерехтять то пальми, то море, то лісосмуга. А раптом серед дерев виринув унітаз. Схоже, що на Кіпрі, теж не проти таким чином пристроїти будівельне сміття.
І ось ми на Айа-Напі.

Це місто курорт, тут майже все створене для розваг — великі готелі, нічні клуби, аквапарк. Уявляю, як тут вирує життя в сезон, але взимку Айа-Напа чудова, вона майже порожня, в око впадають зачинені готелі, магазини та ресторани. Скрізь тихо та пусто, лише поодинокі туристи трапляються на дорозі. А ще саме тут знаходиться одна з візітівок острова — Міст Любові і дуже гарні краєвиди в Національному парку Мис Греко, куди ми й прямуємо. А от Міст Любові побачити не встигли((((
До наступного автобусу у нас є трохи часу, тож трохи роздивляємося навкруги. Дуже дивно виглядають різдвяні та новорічні декорації серед літа і апельсинових деревах, але все-одно гарно)

А ось і вони, апельсини, які не смачні, але так і манять поклади мене до кишені. Тому ми один таки прихопили прямо серед центру Айа-Напи))))

Головною і єдиною архітектурною пам'яткою є монастир, збудований у 1500 році, який і дав назву місту. Споруда дуже гарна, але до нього ми так і не встигли, бо приїхав наш автобус.
Всі, хто сів разом з нами в Айа-Напі їхали до Мису Греко, тож вивантажилося майже всі.

А і ще на Кіпрі багато котиків, напевно так скрізь, де є море)

Попереду вказівник та візит-центр, в середині якого є акваріуми і можна познайомитися з мешканцями пару, але ми йдемо повз нього дорогою до моря.

Хто на машині, то спокійно може під'їхати просто до самого берега.

Мис Греко, або Каво Греко — це національний парк, площа якого займає близько 390 га. Тут дуже гарно, фантастична блакитна вода, печери та скелі, пішохідні маршрути, оглядовий майданчик, а ще спеціально облаштовані місця для відпочинку. Я про отакі лавочки, види з яких відкриваються просто неймовірні, на таку сядеш і можна сидіти вічно)

З дороги ми звернули ліворуч і вийшли до ще одного природного мосту, як я зрозуміла, це Міст Грішників.

Наразі міст закритий через загрозу обвалення. І справді якщо уважно придивитися, то видно чималі тріщини. Проте ані це, ані загорожа не зупиняє смільчаків та любителів пофотографуватися.
Вдалині невеличка церква Айа Анаргірі, від якої ведуть вниз сходи до печери, але туди ми не пішли, тому що часу у нас було не так і багато, а стільки всього хотілося ще побачити.

Тому вертаємо назад, але вже не асфальтованою дорогою, а стежиною вздовж моря.

На мисі прокладено 9 різних пішохідних маршрутів, є стежинки та вказівники, а в мережі можна знайти навіть карту. Але в реальності все складніше, тому що стежинки не завжди добре видно, до того ж ти як завжди поспішаєш і не можеш пройти все, але дещо таки осилили.

Блакитні бухти.

Дивовижне каміння, яке нагадує якісь марсіанські пейзажі.

Крайня частина Мису закрита для туристів, бо там знаходиться радіолокаційна станція Великобританії. Виглядає вона дуже ефектно на фоні моря та хвиль. Хоч на мисі і вітряно, людей багато, деякі смільчаки навіть купаються)

Ми не повертаємося, а огинаємо Мис з іншого боку по стежці.

Шикарний видна на радіолокаційну станцію

Море неспокійне) Якщо далі від моря було тепло, то тут вітер просто здуває тебе з ніг, але це нас не зупиняє.
А ось і вказівник

Гори та квіти

Майже велетенський череп)

Якусь мить здається, що ми тут самі, а потім із-за рогу виринають люди з собакою))))

Огинаємо пагорб, на який, до речі, можна піднятися, там знаходиться оглядовий майданчик, але ми вже його проминули, а вертатися вже не було часу, тож це завдання перенесено до кращих інших часів.

А вид зачаровують)

Ми йдемо до Печер, їх називають Піратськими чи Контрабандистів.

Види фантастичні і знову ж таки лавочки, на яких можна сидіти і насолоджуватися видами.

Проте погода до цього не спонукає, вітер шалений, такий, що навіть у вухах свистить, і здається відпусти якусь річ, то вона просто полетить.

На краю попереджувальні таблички, про те, що на край краще не ступати, бо внизу пустоти.

Надивившись та намерзшись, вертаємо до дороги.

Піших туристів на Кіпрі немає, всі на машинах. Вийшовши на дорогу, ми поцілували хвіст автобуса, який і не збирався тут зупинятися. Тому трохи перепочили в тіні Дерева Любові і рушили назад на зупинку.

А там довелося коротати час до наступного автобуса, вони тут у зимовий період їздять не так то і часто.
А потім ми пішли роздивлятися Парк скульптур, про нього я вже писала.