Кіпр. Лефкара

Продовжую згадувати сонячний зимовий Кіпр.


Після нічної непогоди ми довго відсипалися, а потім вирішували куди б його поїхати, але так щоб і не далеко, і цікаво було. Вибір пав на гірське село Лефкара.
Лефкара славиться мереживами ручної роботи та сріблом. Саме тому це місце дуже популярне серед туристів. Пишуть, що в сезон вузькі сільські вулички забиті туристами та екскурсійними автобусами. Тому з одного боку нам пощастило, бо туристів ми зустріли досить мало, єдине, ще б хтось вимкнув той дощ, який не давав насолоджуватися прогулянкою.

Лефкара складається з двох частин: Нижньої (Като Лефкара) та Верхньої (Пано Лефкара). Серед туристів найбільш популярне саме Пано Лефкара, але пишуть, що Като теж варте уваги. У нас, на жаль, на нього вже не вистачило часу.
Ще на серпантині ми потрапили в дощ, але поки доїхали і припаркувалися, то він вщух і навіть визирнуло сонечко. Тож тепло вдягнувшись ми заворожено рушили досліджувати вулички Лефкари.

Перші враження не передати словами, тут дуже гарно, вузенькі вулички, багато зелені та квітів, милі кам’яничкі, такі хочеться ходити тут довго, довго, зазираючи в дворики та звертаючи на кожну наступну вузьку вуличку.

В центрі дуже багато ресторанчиків, магазинчиків з мереживами та сріблом. Навіть якщо ти нічого і не збираєшся купувати, то все одно задивляєшся на вітрини.

Двері, то окрема історія)

Деякі будинки гарні і доглянуті, а є цілі вулиці, вже покинутих споруд, що потроху вже руйнуються. Від цього трохи сумно, але навіть нежилі вулички захоплюють.
Ми вештаємося навмання, забувши про карти, просто насолоджуємося)

А потім раптово знову починається дощ, сильний дощ. Отут випадає нагода відчути всю зручність розташування житла на пагорбах. Потужні потоки води несуться вузькими вуличками Лефкари вниз. Води стільки, що її легко можна набрати повні черевики.

Ми трохи перечікуємо дощ біля церкви, а потім загорнувшись в плащі бредемо по воді))))

Дощ так же раптово припиняється, стає тепло і звідкись виринає сонечко. І ми продовжуємо оглядати селище.

Виходимо до церкви Святого Хреста, що є головним храмом Пано Лефкара.

З оглядового майданчика від церкви відкривається гарний вид на долину.

Далі ми рухаємося дуже гарними зеленими вуличками, на які виходять двері житлових будинків.

Ми б ще довго гуляли селом, але знову починається дощ, до того ж відчуваєш, що починаєш замерзати, тому пірнаємо в гарну кав’ярню в центрі, яка зазиває цікавих інтер’єром та солодощами. Гаряча кава та печиво з пирогом зігрівають)
Хотілося гуляти ще, але дощ так і не перестав, тому вирішуємо спускатися донизу.
Лефкара мені дуже сподобалася, згодом я хочу повернутися туди ще. Поласувати місцевим вином, пройтися пішим маршрутом, який має з’єднувати Нижню та Верхню Лефкару, насолодитися краєвидами, вони тут божественні.
А того для ми ще потрапили до моря і навіть побачили веселку, але про це наступного разу.