Київ, який ми не помічаємо

06.11.2019 · Подорожі · Комментариев нет

Останнім часом Київ дуже змінився і, на жаль, не в кращу сторону. Пробки, машини, запарковані тротуари, понівечені схили, хаотична потворна забудова, зникнення старих будиночків та зелених зон.
Але ще все ж таки можна відшукати місця, де включивши уяву можна відчути дух стародавнього міста. Якщо сповільнити крок, сховати мобільний подалі, підняти погляд, роздивитися навкруги, зазирнути у дворики та підворітні, то можна ще побачити той старий добрий Київ, який ми поступово втрачаємо.

Я пройшлася лише парочкою вулиць, готуючи прогулянку для Мандрияк.
Почну з будинку Сікорського, чи точніше того, що від нього залишилося. Адже вже скільки років споруду доводять до повної руйнації, аби не місцеві, то ще невідомо чи дожила б вона до цього часу.

Зараз у будинку під №15 активно ведуться ремонтні роботи, Шуфрич не спить.
Меморіальна дошка, зроблена теж небайдужими громадянами, бо офіційну поцупили.

А це фасад будинку №20 по вулиці Івана Франка, тут свого часу частенько бував Володимир Висоцький, бо у будинку мешкала його бабуся Дора.

Будинки на вулицях Гончара, Франка, Липинського дуже гарні, адже будувалися не бідними людьми і в основному як прибуткові.
Гарним є будинок №4 по вулиці Липинського. Його фасад прикрашають і каріатиди і лицарські герби і лев. Це робота відомого архітектора Гарденіна, його авторству належать і будинки на протилежному боці вулиці. А от власником цього всього був дворянин Змієвський.

Якщо зазирнути у двір будинку, то можна побачити підпірну стіну і оцінити рельєф колишнього Афанасіївського яру. Десь там на горі — Ярославів Вал і будинок Сікорського.

Підпірна стіна виходить і на вулицю, до речі шикарне місце для фотосесій, але зараз, на жаль, через ремонт до неї не підступишся.

А от у будинку №5 збереглися різьблені двері.

Чи часто ви побачите летячих сов на фасадах будинків? Не думаю, а от будинок № 8 на Липинського може ними похизуватися.

З Липинського на Гончара можна пройти чудовим двориком, а заодно побачити загадковий будинок привид, він нібито і живий, і в той же час дихає пусткою.

Двері в нікуди

Скверик Гончара.

А навпроти цікавий будинок РОЛІТ, тобто колишній кооператив робітників літератури, а простіше будинок письменників. Збудований з двох черг. На стінах можна нарахувати 29 меморіальних дощок, більше на жодному будинку в Україні не має такої кількості.

Будівля зведена для жіночих курсів у 1911—1913 роках.

Одна з найперших робіт Костянтина Скритуцького Мавка в сквері Чкалова.

Загадковий готичний будинок професора неврології та психології Лапинського.

Будинок Альошина

Напівзруйнований будинок у Чехівському провулку

Залишки маєтку барона Штейнгеля на території інституту травматології та ортопедії. Ця частинка виглядає ще нічого, але коли обійти сіру коробку навкруги, то можна побачити залишки колишньої розкоші. До речі, саме тут свого часу працював Лапинський у створеному ним санаторії для душевно хворих.