Дорога на Захід. Чортків

Про Чортків я знала по світлинах ратуші та костелу. І от нарешті я тут і зможу побачити місто на власні очі.


По плану це мала бути ранкова прогулянка, вона такою і була, але з невеликими корективами. В ночі пройшов дощ і дуже похолодало. Якщо ще вчора я просто вмирала від спеки, то наступного ранку видобувала зі свого наплічника всі теплі речі.
Отож Чортків зустрів безлюдними, похмурими вулицями та холодним вітром)
Починаю звісно ж з площі Ринок та Ратуші. Останніх у місті дві – нова та стара. До нової я так і не дійшла, на жаль, а от старою налюбувалася. Споруда дійсно унікальна, нічого схожого я більше не зустрічала в Україні.

Збудували ратушу у 1905—1908 роках у західноєвропейському стилі. Вона має дерев’яний балкон на підпорах та вежу з годинником.

Годинник має 4 циферблати, що знаходяться з кожної сторони вежі. Виготовив його інженер Френкаль Готтеншафтен.у швейцарській столиці – місті Берн.

Шпиль ратушної вежі прикрашає флюгер у вигляді півня.

До ратуші прилягають торгові ряди, які і досі використовуються за призначенням.

Ще однією родзинкою Чорткова є костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава. Подібних храмів у нас в Україні я знову ж таки не зустрічала. В Європі так, але не у нас…
Костел дивовижний, такі споруди завжди викликають у мене захоплення та велич і я завжди відчуваю себе поряд маленькою мурахою.
Храм збудували у 1610 році для домініканців, тоді він мав чітко виражені оборонні риси. Храм, який ми бачимо зараз, будо збудовано на початку ХХ століття на місці старого. У 1959 році в костелі знаходився склад міськторгу, повернули його домініканцям лише у 80-тих роках.

Площа Ринок у Чорткові теж нетипова – вона складається з ряду вузьких вулиць у середині кварталу.

Часу в мене обмаль, та й холод підганяє, тому пробігаю пішохідною вулицею Шевченка та повертаю назад до Ратуші. Наскільки зрозуміла, тут як раз тривав ремонт. Що добре, адже місто дуже гарне, але підлатати його б не завадило.

Трохи кам’яниць.

Мрозаїка

Я б залюбки ще погуляла Чортковом, до того ж ранкові міста ще щось неймовірне, ані людей, ані автівок, красота.
Але маю бігти далі, на останок йду подивитися на Чортківський замок.
Для цього переходжу місток через річку Серет.
Пам’ятник

Покровська церква, збудована у 1904—1907 роках.

Вид на Домініканський костел від замку

Чортківський замок знаходиться не на горі Вигнанка, що було б логічніше, а під нею, а тому його щоразу захоплювали. Замок було побудовано у 1610 році шляхтичем Станіславом Гольським. Наразі замок входить до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля».

Обходжу твердиню навкруги. Найбільше потішили будиночки з городами та садочками, що розташувалися впритул до замкових мурів.

На цьому все, мені треба було рушати далі.
Чортків дуже гарне місто, і це далеко не все, що тут варте уваги. Я обов’язково повернуся сюди, адже хочеться побродити ще його вуличками, піднятися на гору Вигнанка, щоб насолодитися краєвидами міста.
Наступна зупинка – місто Бучач.