Будапешт. Зоопарк та ботсад

Після огляду замку Вайдахуняд ми вирушили до зоопарку.


Зоопарк у Будапешті поєднується з ботанічним садом і є найстарішим в Угорщині. Відкрився він в далекому 1866 році.
Купуємо квитки в касі, на кінець 2021 року вхід коштував 3300 форинтів з людини, і пірнаємо між двох слонів на вході. До речі, центральний вхід досить симпатичний.

Територія зоопарку досить таки велика, тому вивчивши карту рушає вперед.

Китайський сад

Кумедна скульптурка

Пелікани та інші птахи. Їм тут добре, щоб поспостерігати за пернатими встановлені стільці, на які можна присісти, шкода, що погода не спонукала до довгого сидіння.

А у нас на шляху з'являється тропічна оранжерея.

В середині тепло і волого, а головне мені сподобалося як поєднано рослинний світ і тваринний.

В кожному зоопарку в кожній країні завжди відкриваєш щось новеньке. Так от в Будапешті є такі собі металеві хвіртки, які можна відкривати і проходити через них, до іншої зони, а там вільно літають птахи. Я спочатку і не зрозуміла, що туди можна заходити)

Ще тут були лінивці і всі з великою цікавістю спостерігали, як один з них повільно-повільно пересувався на інший бік вольєру)

Залишивши тропіки ми виходимо на вулицю і потрапляємо під справжнісінький дощ. Отакої, вже толком і не походиш, тому пірнаємо в черговий павільйон.

Дощ посилюється, тому рухаємося навмання, і хоч намагаємося нічого не пропустити, все одно якісь павільйони минаємо.

Пінгвіни

Ще одна хвіртка і ти на великих каменях серед птахів, дуже неповторні відчуття.

Але найбільше враження на мене справив павільйон з летючими мишами. Там панує напівморок і ти одразу не розумієш, що то пересувається поряд з тобою, або висить на найближчій гілці. А потім твої очі звикають до темряви і ти бачиш купу чималих мишей, які висять просто у тебе над головою, потім можуть перелетіти в інше місце) Світлин не робила)

Мадагаскар і лемури, які вільно пересуваються павільйоном і спокійно сидять на гілках над головами відвідувачів)

Оскільки дощ не вщухав та і стрілка годинника підкрадалася до третьої години дня, то багатьох тварин вже позаганяли до вольєрів.

А от верблюди походжали під дощем. Отакі таблички попереджають про те, що тварин не варто чіпати ат годувати)

Один з павільйонів, немов казковий палац

Фламінго

А ще ми встигли піднятися на скелястий оглядовий майданчик, дуже класні відчуття, неначе ти серед якихось казкових скель.

На тому нас час вийшов, на годиннику була 16.00, а отже зоопарк зачиняється. Ось ще чому не дуже люблю зимові подорожі, день короткий і багато закладів зачинаються дуже рано. Але ми майже все цікаве подивилися)

Загалом зоопарк дуже сподобався, він звісно не такий новий і сучасний, але в той же час дуже цікавий та приємний)

Вийшовши з зоопарку ми рушили до Площі Героїв, дорогою подивилися на качок, що розслаблялися в термальних водах)

І звісно ми не могли не проїхатися найстарішою підземкою (М1) на європейському континенті, яка відкрилася у 1896 році.
Станції метро, яке проходиться під проспектом Андраши, виглядають так, неначе ви перенеслися в кінець XIX століття. Вагончик теж цікавий, невеличкий і радше нагадує трамвай)
А і тут два перони, тому потрібно спускатися на той, який співпадає з напрямком вашого руху.

Добралися до центру, пошукали Велику синагогу, збудовану в середині XIXстоліття в мавританському стилі.

А потім ще пройшлися вечірнім святковим містом.

На цьому знайомство з Будапештом завершилося. Місто дуже класне, але я ще не розказала про гірську Буду)