Затоплена незатоплена церква у Гусинцях

Дано хотіла побувати в Гусинцях, подивитися на затоплену церкву, хоча зараз вже ця назва зовсім не актуально, бо святиню відремонтували, а острів підняли і тепер вона є діючою. Хоча, як на мене, то в затопленій було більше шарму, але зараз мова не про те.


В Гусинці туристи частіше всього попадають на катері з Ржищева. А ми ж разом з клубом «Мандрияки» поїхали туди автівкою зі сторони Борисполя.

Дорога тут ще та, хоча це дивлячись яка у вас машина, наш всюдихід Нива проходив скрізь, виробляючи круті віражі. А якщо у вас щось менше і низеньке, то будьте готові боротись з горбочками та піском.

Перед відвідуванням церкви ми трохи погуляли лісом в пошуках грибів. Перша зупинка успіхом не увінчалася, а от на третій ми таки трохи наполювали.

Щасливі та всі у павутинні нарешті вирушаємо до Гусинців.

Зараз до Спасо-Преображенської церкви, яку ще називають Спасом на воді веде місток.

Церкву збудували у 1812 році у стилі українського бароко. Під час будівництва Канівської ГЕС, село опинилося під водою, храм же дивом не затонув, можливо тому, що знаходився на пагорбі. Отак церква і височіла у воді, поступово руйнуючись та притягуючи туристів.

У 2009 році почалася її реконструкція. Що з цього вийшло можна побачити на власні очі. Я не дуже люблю різноманітні святі місця та церкви, але це я не про архітектуру, а радше про атмосферу.

Ми були в неділю під вечір, вже не правилося, були тільки отакі зіваки як ми, то мені сподобалося.

Поряд на причалі стоять катера, які, як я зрозуміла, можуть доставити вас до так званої Лисої гори, що манить з далеку пісками та хрестом на вершині. Але цього разу ми туди не потрапили, а отже буде нагода повторити поїздку, а заодно і грибів ще пошукати)

По дорозі назад заїхали в село Рогозів подивитися на дерев’яну Миколаївську церкву 1892 року. Дерев’яні храми ХІХ століття всі дуже схожі між собою, не кажу, що не гарні, просто глянувши на них одразу можна визначити період побудови)