Прогулянка Одесою (день другий)

24.01.2020 · Путешествия · Комментариев нет

Люблю гуляти містами рано вранці, коли ще немає туристів, коли закриті всі кав’ярні, коли місто ще тільки прокидається — це чарівно.


Прокинувшись та навіть не поснідавши, вирушаю на прогулянку.
Віра Холодна — зірка німого кіно, яка померла у 1919 році нібито від іспанки, а можливо була просто отруєна.
<

Спасо-Преображенський собор – один з найперших храмів міста, в його стінах хрестили Анну Ахматову та були поховані граф Воронцов з дружиною. У 1936 році більшовики намагалися знищити собор, але він їм так просто не дався. Довелося підірвати дзвіницю, яка вже падаючи зруйнувала собор.

Храм відновили вже після отримання Україною Незалежності, тоді ж на нижньому ярусі святині перепоховали останки Воронцових.

А от пам’ятник Воронцову знищити більшовикам не вдалося. Тому, щоб хоч якось зганьбити графа, один з вдячних написів замінили на епіграму написану Пушкіним.

Віра Холодна – зірка німого кіно, у 1919 році померла у будинку поряд від іспанки, але чи було це насправді так.
Соборна площа, 1 – колишній будинок Папудової, або ж будинок розпусти, цим місцем до революції матері лякали своїх непутящих дочок.

Герб міста

Колись в підвалі цього будинку знаходилася легендарна пивна Гамбринус. Саме тут грав Сашка музикант, тут його побачив Купрін, а потім описав у своїх творах.

Будинок кондитера Лібмана. Під час мого останнього візиту в Одесу у грудні, його вже закрили на реставрацію.

Дерибасівська в променях ранкового сонця.

Саме одеський Пасаж може похвалитися унікальною скульптурою на даху, мова про Меркурія на паровозі.

Гарний він і всередині, такий аж весь занадто бароковий, неначе торт з вершковим кремом. Найкраще тут гуляти зранку)

Готель Великий Московський, саме його як «Геркулеса» описав в своїй книзі Ілля Ільф, він же Ілля Файзінберг.

Міськсад)

Леонід Утьосов з відполірованим носом

Пам’ятник «Одеський час», мені тут найбільше сподобалися кіт та собачка))))

Кіса і Ося

Сергій Уточкін — перший одеський екстремал

Далі йду по Дерибасівській, вона зовсім не така як ввечері, порожньо, лише працівники кафе миють асфальт біля свої закладів.
Тінь Пушкіна біля будинку, де колись знаходився готель, в якому жив поет.

Хосе Дерібас, пам’ятник одразу отримав у одеситів декілька назв: і Коник, і Лускунчик, і Генерал з лопатою.

Повертаю на Пушкінську
Банк

Музей західного та східного мистецтва

Гарний будинок поряд

Готель Брістоль

Будівля філармонії дуже гарна, будувалася для біржі. Архітектор поєднав новий на той момент матеріал – бетон з цегляною кладкою. Також обов’язковою вимогою була повна відсутність акустики, тобто щоб третій стоячий поряд нічого не чув. І цього досягли, але тепер в цих стінах філармонія і музиканти з цим якось справляються)))

А ще тут чудовий італійський дворик, правда до нього я вже зазирнула повернувшись до Одеси у грудні.

Синагога Бродського, зараз тут архів.

Пам’ятник Бабелю

На цьому моя ранкова прогулянка завершилася, я потупцяла до хостелу, снідати та збирати речі.
Після виселення рушила в бік парку Шевченка.
Оперний театр

Будинок Навроцького

Далі пройшлася Ланжеронівськими сходами

Польський узвіз

Зазирнула на Деволанівський, щоб відчути справжній дух портового міста)))
Фото вже зроблені взимку.

Три одеські мости — Строганівський, Коцебу та Новікова

А далі вгору по Карантинному узвозу
Вулиця Маразліївська, одна з найгарніших вулиць Одеси. Ділянки землі тут свого часу отримували лише заможні люди і мали будувати тільки красиві будинки. Маразлі сам особисто переглядав кожен проект забудови.
І дійсно одне задоволення тут прогулятися, кожна будівля привертає увагу свої оздобленням, до того ж на кожному будинку є дошки, які сповіщають про те, що споруда є пам’яткою архітектури, а окрім того там можна прочитати ім’я їх перших власників.
Будинок під №2 прикрашають жіночі голови з мотузками, що призвело до появи різноманітних легенд))))) А ще тут жив Купрін і влаштовував вечірки, де кожен з гостей намагався перепити господаря, і кожного разу безрезультатно))))

Фасад ще одного будинку

Маразліївська 34а, будинок зводили для селянського земельного банку, потім в цих стінах розміщувалося НКВС, а тепер тут палац студентів та театр.
Біля пам’ятника Шевченку дуже цікаві та оригінальні лавки, вони зроблені у формі розкритих книжок, де написано рядки з творів Кобзаря.

А далі я занурююся в парк Шевченка, який є, до речі, одним з найстаріших парків Одеси, заснований у 1875 році Маразлі, тоді він називався Олександрівським, на честь царя Олександра ІІ.
Саме тут знаходилася земляна фортеця, а пізніше карантин. Від того всього збереглися лише аркада з Пороховою вежею та Сторожова вежа.

Вважають, що саме тут складали тіла померлих моряків під час епідемії чуми, яких потім тут же закопували.

Скоріш за все чумне кладовище знаходилося десь на місці сучасного стадіону Чорноморець або десь зовсім поряд з ним.
Види на порт.

Пам’ятник невідомому матросу

Фонтан

Олександрівська колона

Обсерваторія

Ланжеронівська арка – це все, що залишилося від дачі Ланжерона, яку той заповів одеситам і хотів, щоб тут зробили міський пляж, доступний для кожного. Так воно і є зараз.
Сама ж дача була зруйнована через зсуви схилів.

Сама арка збудована у 1830 році, а відреставрували її у 2013 році.

Далі я ще брожу вулицями Одеси, шукаючи мурали та котів, а потім, стомлена спекою, повертаю до моря і там проводжу вже весь час, що залишився до відправлення потягу.
Почитати про Одесу можна ще тут
Перший день в Одесі (частина перша)
Перший день (частина друга)
Одеса і море
Одеські коти
Одеські мурали
Одеські дворики

Комментировать

Вам необходимо войти, чтобы оставлять комментарии.