Переворськ. Прогулянка містом
Після подорожі до Вроцлава захотілося спробувати перетнути кордон потягом. Оскільки варіантів не так багато, було вирішено на день Конституції податися до Перемишля. Маючи в запасі неповні чотири дні, я запланувала відвідати шість міст. Але потім детально вивчивши інформацію про кожне з них, в останню мить відмовилася від Красічина.
Першим пунктом дислокації став звісно ж Перемишль, місто яке мені дуже сподобалося і запало в душу. Тут дуже багато цікавих об’єктів — замок, підземелля, оглядові майданчики, парк, тобто гуляти не перегуляти)))) Реально це дуже хороша альтернатива для проведення вихідних)))) Тим паче, що маючи біометрику, добратися сюди легко та швидко, о шостій ранку виїздиш з Києва, а о пів на другу вже у Перемишлі.
Інтерсіті в звичайному режимі їде до Львова, там закривають бар та туалети і в потяг заходять наші прикордонники — перевіряють паспорти та питають про алкоголь та цигарки, потім рушаємо далі. Після перетину кордону у потяг заходять вже поляки — ставлять печатки та просять показати сумки та валізи на вибір, як правило якісь великі або ж туристичні рюкзаки і чомусь їм захотілося зазирнути до моєї фото сумки)))))
Про сам Перемишль та про те, що там цікавого можна побачити напишу трохи згодом, а сьогодні про невеличке місто Переворськ.
До нашого маршруту увійшло п’ять міст — Перемишль, Ярослав, Ланцут, Переворськ та Жешув, всі вони знаходять коло залізниці, а тому мандрували ми всі ці дні саме на регіональному поїзді, що курсує між Перемишлем та Жешувим. По нашому це звичайна електричка, але насправді вона врази краще ніж наш інтерсіті. Курсує потяг з інтервалом десь у 1,5 години, квитки можна купити майже на кожній станції, де працюють каси. На перон потрапляєш або через перехід або наземний місток. Насправді дуже дивно бачити порожній охайний вокзал та чистий перехід у невеличкому містечку, типу нашого села.
Якщо ж станція така мала, що там немає каси, то купити квиток можна вже у потязі у контролера.
Потяг дуже комфортний — зручні сидіння, кондиціонер, нормальний wi-fi і розетки під кожним сидінням. Це був просто рай, поки їхав до пункту призначення встигав підзарядитися, полазити в інтернеті та поспілкуватися з друзями та домашніми.
Не смійтеся, але мене найбільше вразила гаряча вода в туалеті))))) Бо в нашому інтерсіті я собі ледве долоню не продавила намагаючись витиснути хоч трохи води для миття рук, а тут сама тече до того ж ще й тепла))))
А і потяг їде рівненько, вагони майже не гойдаються і немає отого нашого типового звуку тиш-диш.
Все щось я захопилася, час переходити до Переворська.
Це було остання місто яке ми відвідали і то до останнього не знали чи встигнемо його навідати, бо після гуляння замком та парком у Ланцуті у нас залишалося не так багато часу.
Але все таки ми добралися до Переворська. Від станції до центру міста шлях не близький, думаю десь в районі двох кілометрів.
Першим, хто нас зустрів у місті був оцей колоритний паровоз))
Місто можливо і не дуже туристичне, але лежить на туристичному шляху, а тому тут подбали про подорожуючих — прямо біля вокзалу стоять отакі вказівники.
Йшли повз поля, приватні будинки, грядки помідорів, дідуся, що випасав курей, магазини, багатоповерхівки з балконами повними квітів. Взагалі мене дуже вразили польські балкони та території приватних будинків — все чистеньке, зелене, з купою квітів і низенькими парканами, балкони не засклені і немає потворних кондиціонерів, з яких постійно капає вода. Зате майже на кожному балконі є супутникова антена))))
Квіткові слоники)))
Чим ближче до центру підходили, тим все менше народу траплялося на шляху.
Звертаємо подивитися на монастир Сестер Милосердя, збудований у 1780 році на місці колишньої лікарні тодішнім воєводою Антоном Любомирським та його дружиною Софією Красинською.
Фреска над входом.
Наразі у будівлі ще й знаходиться садочок, про що свідчить яскравий дитячий майданчик на задньому дворі, що дуже контрастує з самою будівлею.
Шлях Святого Якова, такі стовпчики ми вже бачили в деяких Польських містах. Ці стовпчики стоять на шляху до португальського міста Сантьяго-де-Компастело, де знаходиться могила Св. Якова.
Далі прямуємо до базиліки Святого Духа, збудованої у 1470 році, що знаходиться неподалік, її велич вражає. На подвір’ї святині наштовхуємося на весільну процесію.
Навколо костелу можна побачити оборонні мури, які своїм корінням сягають ще 1512 року.
А ось і площа Ринок, майже порожня, адже туди ми добралися вже після четвертої, а тому всі магазини були зачинені, працювало лише кафе у будівлі ратуші.
Ратуша справді варта уваги, дуже гарна і оригінальна, свого сучасного вигляду набула у XVII столітті.
У цьому році Переворську виповнилося 625 років, адже саме у 1393 році місто офіційно отримало Магдебурзьке право.
Верхівку башти прикрашає герб міста та символ міських судів, це мова про оту цікаву руку з мечем)))
Нагорі у Ратуші обладнано оглядовий майданчик, але нам на жаль на нього не вдалося піднятися, бо працює він лише по будням з 9.00 до 17.30, а в суботу та неділю лише по попередній домовленості. Тому з сумом подивившись нагору ми рушили далі.
Так дивно було гуляти містом, здавалося всі люди вимерли, у нас такого у вихідні днем з вогнем не відшукаєш))))
Пам’ятник Адаму Міцкевичу
Рухаємося далі по карті, де я завбачливо повідмічала найцікавіші місця)))) Наступним на нашому шляху постав монастир отців бернардинів. Його будівництво почалося у 1461 році і тривало декілька століть, поки костел не став таким, яким ми можемо бачити його сьогодні.
Заходжу на подвір’я, щоб розгледіти чудовий готичний костел, а потім десь там позаду бачу якусь цікаву вежу, але її дуже складно розгледіти, тому обходжу костел навкруги.
І ось нарешті відкрився вид на вежу, наразі — це дзвіниця, а будувалася вона як спотережно-оборонна. Справді дуже цікава та незвична будова.
Насолодившись видами, рушаємо далі. Оскільки часу в нас до поїзда залишилося не багато, бо ми ще хотіли прогулятися магазинами у Жешеві та подивитися на музичне шоу з фонтанами, вирішуємо вже не йти до палацо-парквого комплексу Любомирських та скансену. Там паче, що вже два палаци Любомирських ми бачили))))) Всі ці об’єкти знаходяться трохи в іншій частині міста, а тому ми б просто не встигли все там роздивитися.
Хоча навіть на вулицях міста іноді траплялися цікаві екземпляри))))
Оскільки були неподалік вулиці Татарської, то вирішили сходити на курган Татарський, на якому встановлено каплицю на честь перемоги над татарами у 1624 році. Але на жаль, походивши поряд, так і не знайшли проходу серед будинків.
Вже вдома роздивляючись Переворськ зі супутника я зрозуміла, що нам треба було йти не вулицею, а на останньому перехресті звертати на порослу травою стежину. Ну що ж не склалося.
То ж довелося повертатися не побачивши копця Татарського)))) (Kopiec Татарські)
Дорогою сфотографувалася на фоні ратуші, вона тут дійсно дуже гарна))))
І помилувалася гортензіями, їх тут у польських містечках дуже багато і вони дуже гарні — красивих кольорів і з величезними квітами.
А оця краса прикрашає звичайне подвір’я приватного будинку))))
Встигли на потяг і вже через якихось півгодини гуляли торговими центрами Жешува