Парк природи Беремицьке

Вперше з парком природи Беремицьке я познайомилася в минулому році під час заходу присвяченому розвитку туризму на Чернігівщині. З того часу парк значно розширився, тут з’явилися нові тварини, запрацювали всі три еко-стежки, відкрився музей диких котів та міні-зоопарк.


Тому для свого першого виїзду за місто клуб «Мандрияки» і вибрав це місце, бо недалеко від Києва, є де погуляти і є на що подивитися.
Щоправда напередодні погода значно погіршилася, трохи задощило та значно похолодало, тому дехто таки відмовився від поїздки, але інших це не зупинило.
Ото ж розкажу трохи про те, що ж нового з’явилося в парку та чого сюди варто приїхати))))
Ранній виїзд, їдемо не швидко, бо чернігівська траса не в самому кращому стані, підготовані ділянки для ямкового ремонту не дають можливості задрімати))))
В Острі зробили зупинку біля Юр’євої божниці, що являється однією з семи пам’яток княжої доби Лівобережжя. Хоча звісно, те, що ми зараз бачимо, це лише аспида Михайлівської церкви, збудованої Володимиром Мономахом і розписаної фресками за Юрія Довгорукого.

Місце згадується в усіх туристичних путівниках, минулого разу я бачила його лише з вікна автобуса, тепер от трохи роздивилася.

Як результат найкраще Божницю фотографувати з дороги, щоб було видно вал, на якому колись і знаходилося городище. Але то я вже заднім числом зрозуміла))))
І ось ми в Беремицькому, останній шматок дороги взагалі важко назвати дорогою, яма на ямі і автобус рухався зі швидкістю черепахи. Якщо місцева влада хоче розвивати Беремицьке, як туристичний об’єкт, то про дорогу варто подбати в першу чергу. Та й свалка біля дороги на позитивні емоції не наштовхує.
Нас вже чекає екскурсовод. Але до парку Беремицьке можна приїздити і самому, вхідний квиток на еко-стежки можна придбати в касі, а за окрему плату ще й відвідати музей диких котів, конюшню та міні-зоопарк.
Ми почали з еко-стежок. Минулого разу я гуляла по першій найкоротшій, цього ж разу ми пішли по найдовшій та найвіддаленішій.

Тут за словами екскурсовода можна побачити найбільшу кількість тварин, але дика природа є дика природа і звірів не заставиш позувати, тому нам трохи не пощастило. Досить гарно роздивитися ми змогли лише два стада польських коників, або ж тарпанів. В далині бачили косуль і це все, а от сім’я, що йшла після нас бачила родину муфлонів. Можливо, ще й похолодання якось вплинуло, бо навіть диким кабанчикам було не до купання))))
Милуємося польськими кониками, що за своєю будовою найбільш наближені до диких коней — тарпанів.

Кам’яна баба

Ще одна приємна родзинка парку — підвісні місточки, ходити ними одне задоволення)))

Ще одне стадо тарпанів.

Селфі

Знайшли проліску і не змогли встояти, щоб не сфотографувати.

Ще один місток і капище

Тепер у Мандрияк є свій власний прапор))) Робимо спільну фотографію

Оскільки ані косулі, ані муфлони, ані кабанчики до нас виходити не схотіли, ми помалу рушаємо до виходу.

На останок, незважаючи на холодний вітер, піднялися на 22 метрову оглядову вежу.

Далі на нас чекала друга частина програми — музей диких котів.
Дорогою побачили красенів породи сіра українська

Оскільки міні-зоопарк був закритий на карантин, то його маленькі мешканці були розселені по території.

Кози

Лелеки, які вальяжно прогулювалися доріжками і не звертали на нас жодної уваги)))

Фалабелли чекали нас на конюшні
Міні-корова Декстер

А от міні-пігі не побачили, бо вони як раз чекали на поповнення, то їм було не до відвідувачів.
Минулого року тут було майже порожньо, зараз з'явився музей котів, вольєри з птахами та ще якісь споруди.
Музей диких котів складається з двох частин, перша, інформативна, тут є екрани з відео, щоправда воно англійською. Цікаво полинути у світ віртуальної реальності, подивившись на парк з висоти польоту, неочікувано. Тільки з віаром будьте обережні не натискайте на непотрібні кнопочки)))

Друга частина, це вже реальні дикі коти у вольєрах. Тут є лісовий кіт, дикі котики та рисі. На жаль, не всі з них забажали нам показатися. Лісовий кіт сховався, рисі ось так відпочивали, зовсім ніяк не реагуючи на людей. А от ці милі кицьки гралися і позували)))) Хто б сказав, що вони дикі)))))

Далі був обід у їдальні парку — ситно, смачно і великі порції)))
Прямо біля їдальні знайшли отаке вусате чудо)))

А далі у нас була аудієнція з улюбленцем парку — лосем Асланом. Він дуже кумедний, до того ж любить позувати та фотографуватися))) Він ще зовсім молодий, раніше мешкав у Міжрічінському парку, але його маму вбили браконьєри. Аслана вдалося врятувати, так і він і опинився у Беремицькому. Дуже класний, будете тут обов’язково з ним познайомтеся.

З'явилися птахи у вольєрах

Далі на нас чекала екскурсія на конюшню, тут майже нічого не змінилося з мого минулого відвідування, ті ж красені коні.

Норікійський кінь Моріц

Дюльменські поні Том і Джері

А це фалабелли — мініатюрні коники, які за своєю будовою схожі на справжніх скакунів.
Цей красень позував, а оцей нас відкрито проігнорував, відвернувся задом і демонстративно жував сіно, от характер.

Далі у нас ще був час для відпочинку та відвідування крамниці з сувенірами. А двоє дівчат з нашої групи навіть встигли освоїти навички верхової їзди.
А я тим часом спостерігала за тарпанами, які підійшли дуже близько до входу))))

Тож парк Беремицьке непогане місце для відпочинку на вихідні. Тут можна просто погуляти еко-стежками, і паралельно поспостерігати за тарпанами, муфлонами та дикими кабанами, якщо фортуна буде на вашому боці))))
За бажанням після можна відвідати конюшню, покататися на конях, побачити міні-тварин, познайомитися з лосем Асланом та побачити диких котів. А ще тут у спеціально відведеній зоні можна влаштувати пікнік. Тож приїздіть до Беремицького, знайдете чим зайняти свій час.