Люблінський замок

25.03.2019 · Подорожі · Комментариев нет

Основними родзинками Любліна, які має побачити кожен мандрівник звісно ж є площа Ринок та Люблінський замок. Останній і шукати особливо не потрібно, бо пряма дорога приведе вас до нього зі старого міста.

Замок на пагорбі був збудований Казимиром Великим, але до нашого часу він не зберігся, фортифікаційну споруду було розібрано на початку ХІХ століття.

Та ж споруда, яку ми бачимо зараз і називаємо замком насправді є колишньою в’язницею. Звели її у 1824—1826 роках, за проектом Яна Стомпфа у стилі англійської неоготики. В’язниця проіснувала у цих стінах 128 років і стала своєрідним символом репресій. Лише у 1957 році у будівлі оселився Люблінський музей.

Але дещо на території замку таки збереглося від епохи Казимира Великого — Каплиця Святої Трійці та Донжон.

До замку ми дісталися вже після 9 ранку, тому моя спроба зробити фото без людей успіхом не увінчалася))) Для цього треба приходити значно раніше, що я і зробила, але вже наступного дня))))

Влітку замок відкривається досить таки рано, тому, якщо хочете на вежу приходьте раніше, тоді зможете на самоті насолодитися краєвидами.

Бо ми трохи прогавили той момент. Поки роздивлялися замок, скульптуру лева — символ Львова та площу біля нього з її симпатичними кам’яницями, то як раз потрапили у потік туристів.

До речі вхід на територію замку безкоштовний, тож зайти у середину та зробити фотографії каплиці та Донджа можна без проблем.
Головна вежа – Донджон збудована у ХІІ столітті як житлово-оборонна будівля. Вона є найстарішим повністю збереженим об’єктом мурованої архітектури Любліна, а також цінною пам’яткою романського мистецтва.
Вежа має три наземні поверхи, висоту 30 метрів, товщина ж її стіни місцями сягає 3,4 метрів. Нижня частина споруджена з ламаного вапняку, а верхня з цегли. Зубці ж на Донджоні з’явилися вже у ХІХ столітті. До 2012 вежу можна було оглянути тільки знадвору, зараз же, заплативши 9 злотих ви з легкістю потрапите на оглядовий майданчик нагорі. Звісно ж, що ми не могли там не побувати, тим паче, що види звідти мали відкриватися чудові.

Окрім Донджона шаленою популярністю серед туристів користується каплиця Святої Трійці, що є однією з пам’яток середньовічного мистецтва. Збудована вона у 1326 році.

В XV ст. за наказом короля Владислава Ягайла храм було перебудовано у готичному стилі, а його стіни та склепіння розписали прекрасними поліхромними фресками у візантійсько-руському стилі, що зробило це місце винятковим. Каплиця вважається одним із найдивовижніших місць в Європі. Адже ці фрески є своєрідним свідоцтвом взаємопроникнення культур Сходу і Заходу. Де ще ви побачите, щоб готичну, римо-католицьку святиню оздоблювали візерунки отців Східної Церкви.
До того ж каплиця була свідком підписання Люблінської унії.
Після спорудження в’язниці, святиню з’єднали з одним із корпусів, а фрески вкрили тиньком. Відкрили чудові розписи лише у 1899 році.
До каплиці можна потрапити лише у супроводі групи, такі екскурсії проходять у певні часи, вартість, якщо не помиляюся десь 12 злотих. Спочатку я теж подумувала відвідати каплицю, але виявилося, що у найближчій групі вже немає місць, а записуватися на декілька годин наперед бажання не було, а тому обмежилися квитками на оглядовий майданчик Донджона, але і там без пригод не обійшлося.
Відійшовши від каси з квитками, ми вже смакували передчуття від видів, які мали відкритися перед нами буквально за якихось 10 хвилин.
Тут як і в більшості музеї Польщі, ви не зустрінете ані охоронців, ані бабусь божих-кульбабок, що перевіряють квитки та слідкують за порядком. На вході до вежі стоїть турнікет, який зчитує код з вашого квитка. І от ми бачимо довжелезну чергу з пенсіонерів, які не кваплячись заходять у середину. Звісно, що йти одразу за ними охоти немає, бо їх реально багато. Трохи почекавши вирішуємо подивитися щось так, а до замку повернутися трохи згодом. Дівчина на касі запевнила, що ми можемо піднятися на Донжон у будь-який час протягом дня.
Трохи подумавши ми подалися до концтабору Майданек.
Повернулися вже під вечір і одразу ж подалися до Донжона, тим паче місто симпатично підсвічувалося м’якими променями передвечірнього міста.
Але турнікет нас не пустив))))) просто відмовився зчитувати штрих-коди. Парочка, що йшла за нами намагалася чимось допомогти, але безрезультатно. Посунули ми знову до каси, добре, що там сиділа таж сама дівчина, вона просто поміняла наші квитки на новіші і от ми нарешті піднімаємося нагору.
В путівнику йшлося, що сходи нагору нестандартні, але насправді вони виявилися досить звичайними і досить зручними)))

На фото можна оцінити товщину стін)))

До речі на сайті міста Люблін можна скачати карту міста та чимало брошур та путівників з маршрутами та описами об’єктів і до того ж українською))))
І от ми нагорі, вежа не така висота як Тринітарська, але звідси добре видно старе місто
Каплиця Святої Трійці, а за нею торгівельний центр з дахом садом, куди можна потрапити просто по сходах з вулиці. Звідти має бути непогані види на заході сонця, але ми туди добралися вже у сутінках.