Луцьк. Зоопарк та парк Лесі Українки

Після обіду другого дня нашого перебування у Луцьку, коли стало вже надто спекотно, щоб пересуватися містом, ми відправилися до парку культури та відпочинку ім. Лесі Українки.

Але зайшли туди не як всі нормальні люди через центральний вхід, а окільними шляхами з вул. Глушець. Стежка йшла по насипу, отаким тунелем.

Через деякий час по праву сторону почали виднітися будівлі луцького зоопарку. Я взагалі то не дуже люблю зоопарки, можливо у всьому винні мої дитячі спогади від відвідування київського, хто зна. Але про луцький читала багато доброго і позитивно, тому звертаю і йду до входу.

Луцький зоопарк знаходиться в міському парку і займає площу всього 4,2 га., а ще саме він єдиний за всю історію незалежності був реконструйований за кошти Євросоюзу. Вхідний квиток коштує 40 грн.
І от ми на території парку, одразу нас зустрічають папуги та мавпочки в клітках.

Далі доріжки розходяться в різні боки, а ми рушаємо праворуч. Територія зоопарку гарна і охайна, скрізь доріжки, дуже багато квітів, як висаджених в ґрунт, так і в горщиках. Скрізь лавочки, гойдалки, альтанки, тобто заморившись можна сісти та перепочити в тіні дерев, а заодно і перекусити. Тому сюди можна приходити на цілий день, особливо з дітьми.

За склом ведмедики

А ще в парку декілька озер з місточками, в яких плавають качки, гуси, лебеді та навіть пелікани.

Так, територія невелика, але ми декілька годин витратили, щоб обійти все і не залишити поза увагою жодного мешканця зоопарку. Фотографувала я не всіх тварин, що мешкають у зоопарку, а лише деяких. І якщо на фото вони вам здадуться якимись нещасними чи млявими, то знайте, то все від жари. Ми самі походивши під сонцем декілька годин, сховалися в тіні дерев і виглядами аж нічим не краще))))
Страуси і коти)))

Зубр

Єнотовидна собака

Гуси ласують кавунами

А там десь від жари сховалися леви.

Верблюд

Кози та вівці ласують листочками

Пташки

Кролики

Від луцького зоопарку залишилися лише приємні враження.
А після того ми відправилися гуляти парком Лесі Українки.

Він досить великий і місцями трохи занедбаний, але як виявилося не все так погано, в центральній частині повним ходом йшла реконструкція — прокладали нові доріжки з плитки, чистили канали.

Тут же в парку знаходиться міський пляж.

А оце понтонний місток до фестивалю «Бандерштат», щоправда рух по ньому лише односторонній))) А тому весь час збиралися черги, то з одного боку, то з іншого.

Територія фестивалю

Центральна алея

Пам’ятник Лесі Українці

А це парк атракціонів — старі добрі, з мого дитинства, аж ностальгія прокинулася))))

Та така, що я навіть на одному з них покаталася. Хоча, напевно, саме, декілька келихів пива «Земан», додали мені впевненості і я таки наважилася роздивитися краєвиди з колеса огляду.

І до того ж не так і страшно було)))

Вид на замок

Свято-Троїцький собор

Головна сцена фестивалю «Бандерштат»

Вид вниз

і за небокрай)

І ось я вже знову на землі, навіть трохи сумно, що все так швидко завершилося)))
До потяга в нас ще залишався час, але йти вже нікуди не хотілося, та вже і не було куди, бо майже все роздивилися. А тому влаштувалися на схилі біля річки Стир, смакували пиво «Земан», спостерігали за людьми на березі та слухали відголоски фестивалю. Із-за вітру іноді добре було чутно то одну сцену, то іншу, то звук з усіх трьох зливався в єдину незрозумілу симфонію.
А потім була кава та вечірня прогулянка до вокзалу, задушливе купе та рідний Київ.
І виявилося, що Луцьк таки набагато більший та цікавіший і сюди варто приїхати, хоча б просто для того, щоб поблукати його вуличками як старими, так і сучасними.