Кіпр. Скеля Афродіти
І знову про Кіпр та Афродіту. Останнього дня нашого перебування на острові ми подалися до Пафосу. Про це чудове древнє місто розповім окремо, а зараз про Скелю Афродіти, яка знаходиться неподалік від міста та дуже популярна серед туристів. Грецькою скеля називається Петра ту Роміу, і саме тут за легендою з морської піни вийшла на берег богиня кохання та краси – Афродіта.
З часом ми трохи не вгадали, сонце як раз сліпило очі і не давало змоги зробити нормальний кадр. На паркувальному майданчику купа машин, на березі купа народу, найвідчайдушніші деруться на скелю. Дехто потім надовго зависає, бо залізти то ще не проблема, але ж треба потім ще й спуститися)))
Місточок)
Лавочки на Кіпр скрізь, особливо в таких красивих місцях. Ну, дійсно, як можна не відпочити хвилинку та не насолодитися чудовими краєвидами))) Що ми і робимо, п’ємо чай з печивом, бо якщо чесно трохи зголодніли, в Пафосі просто не було часу на перекус і це притому, що всіх цікавинок міста ми так і не побачили.
Цікаво, що навіть сюди на гору проведено воду.
Спускаємося вниз і йдемо на пляж. Піддаємося стадності і ломимося через дорогу а потім ліземо через відбійник, робимо як всі. Про те в мене в голові проноситься думка: «Як так, туристичне місце і ніякого тобі переходу». До того ж я навіть бачила знак підземного переходу, але чомусь не звернула на нього уваги.
Тож пообтиравши бруд на відбійнику, ми пробираємося до скелі.
Море грізне, білі буруни набігають на берег і хвилі з шумом та бризками розбиваються об каміння. Часу до заходу сонця вже не так і багато, але ми дозволяємо собі посидіти з півгодинки на березі і помочити ноги у воді Середземного моря. А то якось так вийшло, що море було кожного дня поруч, а от просто скинути взуття і пройтися по берегу не завжди виходило.
Час збіг непомітно, мусимо повертатися.
І тут я помічаю дивний вузький прохід і мене не наче блискавкою пронизує, от він перехід))))) Повертаємося вже по ньому, як нормальні люди))))
Біля виходу магазинчик з туалетами. Найбільше мене порадував напис над умивальниками, до речі тільки російською – «Прохання ноги в умивальниках не мити, за рогом є душові»))))
А потім дорога до Ларнаки, напівпорожній бак бензину, келих вина в аеропорту, літак і зустріч нового року на стоянці у Жулянах)))