Кіпр. Скеля Афродіти

25.02.2020 · Путешествия · Комментариев нет

І знову про Кіпр та Афродіту. Останнього дня нашого перебування на острові ми подалися до Пафосу. Про це чудове древнє місто розповім окремо, а зараз про Скелю Афродіти, яка знаходиться неподалік від міста та дуже популярна серед туристів. Грецькою скеля називається Петра ту Роміу, і саме тут за легендою з морської піни вийшла на берег богиня кохання та краси – Афродіта.


З часом ми трохи не вгадали, сонце як раз сліпило очі і не давало змоги зробити нормальний кадр. На паркувальному майданчику купа машин, на березі купа народу, найвідчайдушніші деруться на скелю. Дехто потім надовго зависає, бо залізти то ще не проблема, але ж треба потім ще й спуститися)))

Ми одразу вирішуємо піднятися на оглядовий майданчик. Їх там два, на пагорбах справа та зліва. Ми піднімаємося на селю, що праворуч, туди веде хороша доріжка, яка виводить до лавочки.

Місточок)

Лавочки на Кіпр скрізь, особливо в таких красивих місцях. Ну, дійсно, як можна не відпочити хвилинку та не насолодитися чудовими краєвидами))) Що ми і робимо, п’ємо чай з печивом, бо якщо чесно трохи зголодніли, в Пафосі просто не було часу на перекус і це притому, що всіх цікавинок міста ми так і не побачили.

Цікаво, що навіть сюди на гору проведено воду.
Спускаємося вниз і йдемо на пляж. Піддаємося стадності і ломимося через дорогу а потім ліземо через відбійник, робимо як всі. Про те в мене в голові проноситься думка: «Як так, туристичне місце і ніякого тобі переходу». До того ж я навіть бачила знак підземного переходу, але чомусь не звернула на нього уваги.
Тож пообтиравши бруд на відбійнику, ми пробираємося до скелі.

Море грізне, білі буруни набігають на берег і хвилі з шумом та бризками розбиваються об каміння. Часу до заходу сонця вже не так і багато, але ми дозволяємо собі посидіти з півгодинки на березі і помочити ноги у воді Середземного моря. А то якось так вийшло, що море було кожного дня поруч, а от просто скинути взуття і пройтися по берегу не завжди виходило.

Час збіг непомітно, мусимо повертатися.

І тут я помічаю дивний вузький прохід і мене не наче блискавкою пронизує, от він перехід))))) Повертаємося вже по ньому, як нормальні люди))))

Біля виходу магазинчик з туалетами. Найбільше мене порадував напис над умивальниками, до речі тільки російською – «Прохання ноги в умивальниках не мити, за рогом є душові»))))
А потім дорога до Ларнаки, напівпорожній бак бензину, келих вина в аеропорту, літак і зустріч нового року на стоянці у Жулянах)))

Комментировать

Вам необходимо войти, чтобы оставлять комментарии.