Кіпр. Пафос

27.04.2021 · Подорожі · Комментариев нет

Ще з зими планую потрапити до моря, але завжди щось стає на заваді. Тому поки що доводиться шукати море на фотографіях, перебираючи останню папку з Кіпру.
Місто Пафос і наш останній день на острові.


Так сталося, що до Пафосу ми поїхали 31 грудня. Останній день 2019 року видався насиченим, ми здолали 270 км, погуляли містом, заїхали на Скелі Афродіти, а потім у нас був літак додому. В Київ приїхали в перші хвилини 2020, тоді ніхто і подумати не міг, що то була остання із закордонних подорожей, аж до цього часу.
Але годі про погане, повернемося до Пафосу.
Дорога з Ларнаки туди хороша, тому доїхали досить швидко, легко добралися центру і одразу знайшли місце на величезній безкоштовній парковці.

Пафос було засновано десь в 320 до н. е., в 1980 році місто включили у Список Світової спадщини ЮНЕСКО. Тут багато руїн, місць, де проводять розкопки, а тому ми одразу навіть і не зорієнтувалися з чого ж почати знайомство з містом)
Тому почали з Набережної та Пафоського замку.

Набережна не вразила, ресторанчики та яхти.

Замок невеличкий, збудували його у ХІІІ столітті і, нібито, він з того часу навіть не перебудовувався.

Як на мене твердиня краще виглядає з боку на фоні моря)

А далі від замку вздовж моря йде така собі траса здоров’я протяжністю біля 2 км., з одного боку її обмежує паркан Археологічного парку з іншого морська гладь.

Там все просто і в той же час дуже класно. Якби був час я б там гуляла півдня, насолоджуючись шикарними краєвидами і морським повітрям.

І як же я заздрю бігунам, бігати біля моря це одне задоволення. А можна і прес покачати, як оцей хлопець)

Ми вирішуємо пройти стежиною до кінця, а тому віддаляємося від археологічних пам’яток, хоча з поля їх зону не випускаємо, вони ж поряд за парканом.

Завершуємо ми на пляжі, де трошки даю собі право побалувати себе морськими ваннами і ми виходимо на вулицю.

Дорогою сюди бачили цікавий об’єкт, тож йдемо до нього. Це виявилися катакомби святої Соломії.

Колись тут добували вапняк, зараз же внизу знаходиться християнська церква чи щось таке, судячи з ікон та стрічечок. Останні зав’язані на гратах та дереві.

Довго дивилися вниз і не знали чи можна туди спускатися, тоді таки ризикнули.

Прохід є далі в низ під землю, але там було темно і мокро, то далі не пішли.

Печери з вулиці мають таблички, які попереджають про небезпеку обвалу.
Лише потім дізналася, що через дорогу ще є катакомби святого Лабрионоса, пишуть, що вони цікавіші, але ми туди вже не ходили.
Над катакомбами нависала гора і ми вирішили подивитися, що на ній – це пагорб Фабрика.

Зустрів нас амфітеатр, який розкинувся просто посеред житлових будинків.

Вхід на гору вільний.

Тут є печери та каменоломні, а ще з відси відкриваються гарні краєвиди.

Церква

Часу в нас було не багато, тому рушаємо далі.
Просто біля дороги)

Майже пройшли поворот до археологічного комплексу Хрисополітіса. Вхід сюди теж вільний.

Родзинкою цього місця є церква, яка була з будована на місці давнішої святині.

Ще тут збереглися руїни ранньохристиянської базиліки з мозаїками на підлозі, бані, колона святого Павла.

Ми мали не так багато часу, тому оглядали комплекс досить таки швидко.
І ось нарешті ми добралися до Археологічного парку.

Більшість, напевно, з нього починають, а в нас вийшло навпаки. Вхід на територію платний, але воно того вартує. Площа комплексу досить велика, неспішно гуляючи там можна провести цілий день. А не так я як, останні стежинки досліджувала вже галопом)
Ту є руїни замку сорока колон, будинки Діоніса, Тесея, Орфея, Еона

І звісно ж мозаїки, вони тут неперевершені. Повторюся, що дивлячись на них я не могла повірити, що їм стільки років)

Прогулюємося територією

Більш новою спорудою музею є маяк, але це не робить його менш цікавим.

Види на море.

Досліджую стежинки

Амфітеатр, тут можна присісти і перепочити)

Ми б ще гуляли тут, але час було їхати, бо на нас ще чекала Скеля Афродіти.
Ще трохи фотографій

До Лімасолу повернулися вже затемна, швидка рокіровка і нас відвозять в аеропорт, де ми з келихом вина та салатом провели 2019 рік з мріями про насичений 2020 рік, але не так сталось, як гадалося, але то вже інша історія.

Комментировать

Вам необходимо войти, чтобы оставлять комментарии.