Кіпр. Кіті, Перволія та веселка над морем
Не знаю як вас, а мене завжди тягне до моря, в будь-яку погоду та пору року, і це при тому, що пляжник з мене ніякий.
Тож сьогодні про зимове море та веселку. Я вже колись писала, що спіймати повну дугу досить складно, а над морем так тим паче. А тут мені пощастило)
Після прогулянки Верхньою Лефкарою ми рушаємо до моря і то нічого, що на вулиці холодний вітер та час від часу виривається дощ.
Дорогою вирішуємо заїхати в Кіті, подивитися на церкву Ангелоктісті, тобто збудовану янголами. Святиня цікава тим, що складається з будов V, XI та XIII століть, а ще всередині збереглася мозаїка VІ століття. Взагалі, всі мозаїки, що я бачила на острові мене вразили, вона такі гарні і в той же час такі древні, а це не може не заворожувати.
Церква та територія навколо неї гарна та доглянута, ми трошки пройшлися навколо.
Саме містечко Кіті бачили лише з вікна машини, сподобалися його вузенькі тихі вулички, якби було більше часу вартувало б там погуляти. Але ми спішили до моря, поки ще не почало сутеніти, взимку таки дуже короткі дні.
Тут знову довелося трохи поблукати, бо приємний жіночий голос навігатора завів нас до моря, але зовсім не туди, куди ми хотіли))))
Трохи покружлявши ми таки дістаємося містечка Перволія.
Знову починає дощити, але ми до моря, щоб там не було, нас навіть не лякають хвилі з білими бурунчиками)
Маяк побудований британцями в їхні роки панування на острові.
Далі такий собі променад з розкішними віллами, велосипедними доріжками, спортивними майданчиками. Влітку тут напевно дуже гамірно, а от взимку тихо та безлюдно.
Внизу пустинні пляжі з пальмами.
Спускаємося на один з таких. Дощ припиняється і над морем з’являється веселка, це дуже гарно)
Вітер нестерпний, вода холодна, але все одно я скидаю кросівки та ступаю у воду. Нарешті море)))))
Про це фото я згодом говорила, що на ньому найкрутіша новорічна ялинка)
На березі моря можна було б сидіти вічно, але таки трохи холодно)
Ще трошки прогулялися спіймали веселку і під краплями нового дощу пішли виганяти котів з під автівки) Ну а як же без котиків, де море там і вони)
А наступного разу про наш останній день на Кіпрі та про непафосне місто Пафос)