Дорога додому. Кременець

В Кременці бувала, але вже досить давно. Пам’ятаю, що мене дуже заворожило це місто в долині з центральною вулицею вздовж якої знаходяться найголовніші пам’ятки та замком, який поважно височіє на горі Бона.
З того часу я все хотіла сюди повернутися і ось нарешті.


В місто ми в’їхали вже під вечір і одразу подалися до замку. Виявилося, що місце дуже популярне не тільки серед туристів, а й серед місцевих. В настанні сутінок вони приїздили сюди компаніями на автівках та мотоциклах. Воно і не дивно, адже види з гори відкриваються фантастичні і все місто лежить у твоїх ніг.

Замок на цій горі було споруджено ще в ХІІ столітті, проте він був дерев’яним, тому від нього нічого не збереглося. Залишки руїн, які ми бачимо зараз – це результат пізніх будов та перебудов. Гора носить назву Бона, поговорюють, що названа вона так на честь дружини Сігізмунда І — Бони Сфорци, яка 20 років володіла замком та значного його розбудувала.
З мого останнього візиту тут дещо трохи змінилося. Територію замку облагородили, відбудували одну з веж, є охоронець і, як я зрозуміла вхід має бути платним, але оскільки ми були вже досить пізно, то ніхто нікого не зупиняв. А згодом охоронець взагалі закрився у своєму будиночку.

Час ідеальний, щоб насолодитися краєвидами в променях вечірнього сонця.

Залишки Вежі та стіни.

По можливості обходжу навколо замкових мурів.

Місто спить)

Досліджувати місто почали на світанку ще до сходу сонця.
Дуже дивно і цікаво гуляти порожніми вуличками, що я дуже люблю)

Кременець гарний, але досить запущений, таке враження, що з мого останнього візиту будівлі тут не ремонтували. Все якесь полущене та обдерте, що навіває сумні думки.

Костел святого Станіслава, збудований у 1853 році

Колишній францисканський монастир збудований у 1636 році в готично-ренесансному стилі. Зараз це Миколаївський собор.

Ранковий замок

Найвідоміша споруда міста житловий будинок «Близнюки» (XVII – XVIII століття), два будинку мають спільну стіну. Стан споруди засмучує.

Меморіал

А за ним ще одна велична споруда, від якої захоплює подих – це комплекс колегіуму Єзуїтів.

Весь комплекс, що складається костелу св. Ігнатія Лойоли та Станіслава Костки та учбових корпусів, було побудовано у 1731—1743 роках.

В радянські часи в приміщенні знаходилося кременецьке педучилище, зараз же в тут знаходиться православний собор Преображення Господнього.
Піднялася до входу, дуже гарно, тихо і атмосферно і головне жодної живої дужі.

Парк культури та відпочинку ім. Шевченка

І сам Тарас

Фонтан

Свято-Богоявленський Кременецький жіночий монастир бачу вже тільки здалеку, маю їхати далі. Храм на цьому місці було закладено ще у 1633 році. Колись була в середині, дуже гарно.

Ще в місті є ботанічний сад заснований у 1806 році ірландцем Діонісієм МакКлером. Наш київський ботанічний сад Фоміна було створено на основі кременецького, який перевезли до туди у 1832 році.
А ще тут є старі кладовища: козацький, польський та військовий цвинтарі.
На жаль, на них в мене вже не вистачило часу, тож потрібно повернутися)
А тим часом сходить сонце і починається новий день.