10-та річниця клубу «Добре поїхали»

09.04.2017 · Путешествия, Репортаж · Комментариев нет

Цього року туристичний клуб «Добре поїхали» відзначив свою десяту річницю. До цієї події було приурочено декілька турів. Перший з них відбувся у суботу 1-го квітня.
Погода трохи пожартувала і зранку покропила дощем, але ті, хто не злякався все одно рушили досліджувати Київщину.

Почали з прогулянки екостежкою «Лісники» Голосіївського НПП.

На декілька годин занурилися у ліс разом з фотографом Михайлом Богомазом, але цього разу він більше виступав у ролі екскурсовода.

Розповідав про квіти, рослини та різні цікаві історії.

В лісі було тихо, волого та прохолодно, словом, після робочого тижня у місті  душа просто відпочивала.

Чим далі ми просувалися, тим більше цікавого потрапляло на очі — ряст, мати-мачуха, медунка, повалені дерева,  озерця, зелені листочки, верба

Звісно, що не фотографути було просто неможливо, тому постійно зупинялися, навіть я трохи потестувала свій Юпітер))))

Заповідна зона, але на жаль, така табличка нікого не спиняє, саме тут ми наштовхнулися на мертвого кабана, хтось забавлявся і підстрелив його. Саме прикре, що засідку зробили свідомо, бо через дорогу знаходилася зимова годівниця, тому кабан тут і гуляв.  Людина, то страшна істота...

Далі  зайшли до озера.

Побачивши ватагу людей, до нас виплив лебідь, але, на жаль, ні в кого не було нічого їстівного, бо все залишили в автобусі. То ж красень так і не отримав винагороду за те, що позував на камери.

На цьому прогулянка екостежкою дійшла кінця, ми дружно подякували Михайлу, зробили фото та рушили по маршруту далі.

Наступна зупинка в Українці на набережній. Мали трохи часу прогулятися. Почало роз'яснюватися, на горизонті було трохи марева і безколірне небо зливалося з водою.
Я чимало чула про набережну в Українці, але ніколи там не бувала, тепер от знаю, що воно таке)))

На набережній затрималися недовго, бо нас вже чекали в рибному осетровому господарстві «Осетр». Розташоване воно неподалік Трипільської ГЕС і є єдиним виробником чорної ікри в Україні.

Нашим гідом по території був Максим Мостовий, співзасновник компанії.

Вирушаємо дивитися на осетрів. Вся територія розбита на зони, в яких занходиться риба різного віку та різних видів — стерлядь, белуга, російський осетр.

Тут риба ще досить невелика

А це альбіноси

А далі стає все цікавіше, тут можна побачити красиві та великі екземпляри.

Виявляється, щоб осетр почав давати ікру потрібно десь близько 10 років.  А ще виявляється осетри лише на 3-5 році життя визначаються зі своєю статтю)))
Ця частина водойми не замерзає навіть взимку, тому осетри себе тут дуже добре почувають.
Мальків розводять у закритих ваннах, а потім вже коли вони підростають, то потрапляють у відкриті водойми.
Дізналися про УЗД для риби, що ікру здоюють, залишаючи осетрів живими.
Було цікаво, а вид риб заворожував, хоча спіймати момент і зробити гарне фото так і не вийшло)

Виявляється, що церковна братія є постійним кліентом підприємства... Хоча мене це чомусь зовсім не дивує)
По закінченню кожен бажаючий зміг купити собі живу стерлядь.

Тож далі автобус рушив загружений рибкою))))
Екскурсія була досить таки цікавою і пізнавальною, бо для мене вся ця інформація була в новинку. Нам розповіли, що скоро на підприємстві обладнають невеличкий зал для дегустації та кафе.
Наступна точка — Дівич гора у селі Трипілля. ЇЇ висота 55 метрів над рівнем Дніпра і 186м над рівнем моря, вона є найвищою точкою в Обухівському районі.  Свою назву гора отримала від того, що на ній розкопали древній жертовник богині-діви. Звідси відкриваються фантастичні види на Дніпро, на околиці. І донині існує думка, що гора має гарну енергетику та є місцем сили.

Про силу не скажу, а от видами залишилася задоволена)))

Підпитуємося енергетикою перед святкуванням 10-ої річниці))))

Програма виконана, на нашу групу чекає лише святковий пікнік, і ми вирішуємо провести його на кручах у Витачеві.
Тим паче, що тут є столики і головне каркаломні краєвиди, від яким захоплює подих.

Імпровізоване багаття

Річницю, а тим паче десяту аби як не святкують, тільки з шампанським)))))

Тости, побажання та плани.

Коли з наїдками та шампанським було покінчено, мали ще трохи часу на відпочинок, побродити та помилуватися видами. А вони тут офігенні, якщо чесно, то не віриться, що це Дніпро і що Київ неподалік.

Тут тебе овіває спокій і зовсім не відчувається плин часу, здається що можна отак вічно сидіти і дивитися на небокрай.

Спускаюся вниз, тут  де-не-де з трави виринають старі могильні плити.

Стежинки вниз.

Такі пейзажі приваблюють художників, воно і не дивно)))

Якби не було тут добре, але час повертатися до Києва. По дорозі робимо ще одну невеличку зупинку.

Колись тут працював чудовий музей трипільської культури, на жаль, наразі його вже не існує і яка доля експонатів також невідомо(((

І ще трохи чудових видів, коли небо відзеркалюється у воді))))

Комментировать

Вам необходимо войти, чтобы оставлять комментарии.