Музей телебачення
Якщо чесно я не знала, що в нас існує такий музей, як музей телебачення. Знову ж таки завдячуючи клубу «Мандрияки», я не лише отримала цікаву інформацію, а й побувала на екскурсії у телецентрі Олівець, про що пару місяців назад і подумати не могла)))
Музей було засновано ще у 2006 році за ініціативи самих телевізійників, саме вони займалися збиранням експонатів та техніки. Але до недавнього часу вхід до Олівця, що вважався режимним об’єктом, був обмежений і тому відвідати музей простому смертному було неможливо.
Наразі ситуація змінилася. Можна обрати зручний для себе вид екскурсії та час. Приємно, що працівники залюбки йдуть назустріч і ми з легкістю домовилися щодо відвідування Олівця у суботу.
Можна замовити екскурсію лише до музею та однієї зі студій, а можна до цього переліку додати ще й відвідування оглядового майданчика на даху 97-ми метрового Олівця.
Ми, звісно ж, вирішили, як вже йти, то дивитися все по повній програмі.Інформацію про екскурсії шукайте на сторінці музею на ФБ.
Окремо варто подякувати Наталії Ходос, яка дуже професійно та цікаво провела екскурсію, так що було цікаво від стара і до мала, а найменшому учаснику у групі було лише 7 років.
Почали ми з історії будівництва самого телецентру, проектували його для Москви, а потім вже передали проект Києву. Задум був грандіозний, але розвал союзу перешкодив завершенню будівництва, деякі споруди так і залишилися закинутими.
У вестибюлі Олівця працює постійна виставка, експозиція якої періодично змінюється, а ще простір UA:Hub, до якого може завітати кожен бажаючий.
А ми вирушаємо до музею, на перший погляд він невеликий, але насправді його експозиція нараховує більш ніж 800 експонатів.
Чого тут тільки немає і різноманітна техніка, і камери, монтажний стіл, телевізори, патефони, радіоприймачі, мікрофони, костюми ведучих, славетні ляльки дитячих програм, такі як Катруся, солом’яний бичок та Буратіно.
А це інтер’єри студій, які виготовляли отак у зменшеному вигляді, потім утверджували, а потім вже створювали у реальних розмірах.
Червона кімната, або модель першої телестудії 50-тих років.
Музей дійсно цікавий як для дітей так і для дорослих, перші бачать тут незвичні та невідомі для них речі, хоча б отакі, як звичайна плівка, а другі знаходять знайомі їм у молоді роки предмети.
Фотографуємося та рушаємо далі до справжнісінької телестудії, де обладнано декілька знімальних майданчиків різних шоу.
Це зараз тут напівморок і тиша, а уявляєте, що тут робиться під час записів))))
Виявляється телевізійники народ бережливий і ніколи не викидають старі декорації, а раптом ще знадобляться. Ми побували у одному з таких сховищ, чого там тільки немає.
А далі на нас чекало найцікавіше — відвідування відкритого оглядового майданчика на даху Олівця. З такої висоти місто постало як на долоні, звідси видно Дніпро, Оболонь, Печерськ, телевежу, Сирець, центр міста, Вишгород і Троєщину.
Ми так захопилися, що навіть холодний та сильний вітер нас все ніяк не міг загнати назад у приміщення.
До речі, за словами Наталії, на відкритому майданчику UA:перший планує проводити вечірні кінопокази з настанням теплої пори року. Ідея шикарна, як на мене)))
Наостанок Наталія познайомила нас з Veteran Hub, який знаходиться трохи нижче оглядового майданчика. Не дивлячись на назву, простір відкритий і для цивільних, тим паче тут проходиться ряд цікавих заходів, тож шукайте сторінку хаба на фейсбуці і слідкуйте за анонсами подій. Види у них тут теж нічогенькі відкриваються.
Мені це знайомство дуже допомогло, я знала, що мені шукати, де і як туди потрапити))) 22-го березня відвідала презентацію книги та показ фільму «Позивний Бандерас». Дуже раджу і перше, і друге. Про книгу напишу згодом у своїй добірці «Прочитане»
А всім, хто не зміг приєднатися до нашої екскурсії, наполегливо раджу все ж таки відвідати музей телебачення самостійно. І так, обов’язково, з підйомом на оглядовий майданчик.
Незабаром про ще один класний музей, який радо приймає своїх відвідувачів навіть у вихідні дні — музей непотрібних речей, або вторсировини.