Музей непотрібних речей
Я давно чула і читала про музей непотрібних речей, або ж вторсировини, як його ще називають. Знаходиться він на Лівому березі, зовсім недалеко від мене, але я все ніяк не могла туди вибратися. І тут знову в пригоді став клуб «Мандрияки», для якого я і організувала цю екскурсію.
Вже зі свого невеличкого досвіду, хочу сказати, що совок в нашій країні так і не вмер, багато всяких закладів, зокрема державних, особливо не паряться про свою репутацію та не думають про позитивні відгуки відвідувачів. У мене склалося, враження, що там працівники приходять лише на роботу відсидіти свій час, попліткувати і попити кави. Мені давали непрацюючі номери телефонів, відправляли зателефонувати наступного місяця, колись пізніше я напишу про героїв нашого часу, але то колись згодом, зараз до приємного))))
Так от музей непотрібних речей став приємним виключенням. Тут зі мною поспілкувалися ввічливо, дали потрібні контакти — Сергія Волкова, який відповідає за музей та проводить екскурсії.
Один дзвінок і ми домовилися щодо відвідування в зручний для нас час у суботу.
Донедавна екскурсії до музею були взагалі безкоштовні, зараз дорослий квиток коштує 30 грн, дитячий 20. Але, повірте, це зовсім нічого, якщо порівняти ті враження, які ви отримаєте від екскурсії. Тож розкажу, що ж ми там побачили.
Погода, яка з ранку радувала око, на 10 ранку погіршилася і навіть почав накрапати дощик. Збиралися на Лівобережній і до музею рушили пішки, дорога там ще та, особливо останній шматок – відсутність тротуарів, багнюка та ще й дощ посилився.
І ось ми на місці, навкруги все різко змінюється, стає чисто та охайно, це вже територія заводу по переробці вторсировини, на базі якого і було створено музей.
Трохи історичних фактів. Фактично, це один з найстаріших київських музеїв. Виник він і знаходиться на території заводу «Київміськвторресурси». Колекція почала формуватися ще з 1943 року, саме тоді було засновано завод, тобто за багато років до того, як відкрився музей. Перші речі фактично знаходили на смітнику, але оскільки вони були цінними, то їх залишали. Пізніше вже самі мешканці міста почали приносити непотрібні речі самі, дізнавшись про створення такої колекції.
Відкрили музей у 2007 році, але офіційного статусу він не має і досі, наразі музеєм опікується громадська екологічна організація «Друге життя».
Раніше експонати знаходилися на території заводу на відкритому майданчику та дерев’яному будиночку. Наразі музей має власний вхід, всі цінні речі розміщені під критим та навісом, на вулиці ж знаходяться лише найбільші речі.
Дощ посилюється, а тому ми з радістю пірнаємо під дах, тут затишно і головне не капає. І очі одразу розбігаються, хоча на перший погляд експозиція здається невеликою, але варто тільки придивитися і ти вже в захваті розглядаєш кожен предмет.
Чого тут тільки немає, деякі речі зачаровують, бо я їх бачу вперше вжитті. А головне, це я зараз ловлю себе на думці, що ніби ж уважно все розглядала, але все одно щось та й пропустила. Адже кожен предмет на полицях унікальний та цікавий.
Музей можна назвати інтерактивним, адже всі речі можна брати в руки та розглядати)))
Ткацький верстат, саме на такому колись ткала моя прабабуся, шкода, що ми його так і не зберегли…
Я не буду описувати всі експонати, покажу трохи фотографій, адже речей тут дуже багато, є досить старі і унікальні.
Купа годинників.
А це такі календарі
Різноманітні скульптурки
А це чортик Каслинського заводу
Патефони
Самовари
Нарешті побачила вживу керогаз, бо я це диво техніки вже не застала
Радянські фотоапарати
Прекрасний сервіз для якогось «котика»)))
Посуд
Купа прасок
Прялки
Швейні машинки
Така собі скарбничка, кладеш монетку на руку, натискаєш кнопочку збоку і чоловічок відправляє монетку до рота))))) Цікава забавка))))
Німецький фен років Другої світової
А яка тут чудова металева плойка, справжній засіб для садомазо))))
Літак
Монетки
Ковзани
Арифмометри Фелікси)))
Засоби зв'язку
Батя) та не тільки
Колекція музичних інструментів
Штик-ножі
Є тут і перший в російській імперії пилосос, але я його якось не помітила, напевно потрібно ще раз навідатися сюди, щоб вже сто відсотків все розгледіти))))
Перший номер Газети «Правда» 1912 року
Чималий стенд присвячений радянській епосі. Не так давно у музею навіть були проблеми із-за цього, СБУ приписувало їм пропаганду комуністичних цінностей. От цікаво, нашому СБУ, що немає більше чим зайнятися?!
Декілька десятків Ленінів)))) А що окуляри Іллічу пасують))))
Різноманітні медалі, значки, нагороди та відзнаки.
Табличка з кабінету колишнього мера
Німецька каністра, дизайн якої росіяни тупо вкрали)
Шафи
Слайди, були колись часи…
Кошики
Ваги
Вулик)))
Знайшла майже новий набір книжок казок, цікава річ і гарно збереглася.
Трохи інформації про переробку відходів. Виявляється не всякий пластик підлягає переробці, от скажімо пляшки з під молока не переробляються, так, що не зловживайте кефірами та молоком)
Було так цікаво, що ми навіть не помітили, як пролетіло майже дві години. Ще раз велика подяка Сергію, що приділив нам стільки уваги, та ще й у вихідний.
Фото на згадку)
Дощ майже перестав, а тому ми змогли оглянути експонати на вулиці – віз, ваги.
Ще одне спільне фото, але тут наші ряди вже дещо поріділи. Хоч і не змокли, але таки замерзли))))
Шлях назад долали зі спринтерською швидкістю)
Музей дійсно вартий уваги, дуже раджу відвідати, не відкладайте похід у довгий ящик, як ото я)))))
Сторінка музею у ФБ.