Продовжу розповідь про свої вело-травневі вихідні. Минулого разу писала про Степанівку, а цього разу розповім про те, як я їздила до інших сусідніх сіл — Синявки та Городища.

Велопрогулянка Чернігівщиною

На цьогорічні травневі вихідні збиралася в гори і хоч більшість обставин ніби на зло були проти того, я все-таки до останнього сподівалася, але, на жаль, таки не склалося. Якби це смішно не звучало, але можна сказати, що виною всьому гора Синяк)))) Так, у мене з нею склалися досить таки дивні стосунки — вже котрий раз я збираюся її підкорити і завжди щось йде не так, то мені часу не вистачає, то не тим шляхом блукаю, то гроза наближається. Словом і цього разу не вийшло.

Велопрогулянка до Степанівки

Про «Беремицьке» я чула раніше, але окрім назви та коротких відомостей нічого конкретно про цей парк сказати не могла. А тут неочікувано отримала пропозицію відвідати парк у якості представника від туристичного клубу «Добре поїхали».
Парк зовсім новий, відкрився лише минулого року на околиці села Беремицьке Козелецького району на Чернігівщині.

Знайомство з парком

У центральній частині Вроцлава є декілька оглядових майданчиків, з яких відкриваються гарні види на місто, і можна подивитися на все те, що обійшов ногами, з висоти.
На жаль, нам вдалося піднятися лише на два з них.

Базиліка св. Ельжбети

І ось нарешті прийшла черга розповісти про Вроцлавський зоопарк, в який я майже до самого вильоту не збиралася і який мене глибоко вразив.

Прогулянка зоопарком

Готуючись до поїздки у Вроцлав, я склала приблизний перелік тих об'єктів, які, на мою думку, варті уваги. Так от спочатку вроцлавського зоопарку серед них не було))) Бо якось те, що я про нього прочитала, мене не вразило, знаходився далекувато та й вхід не дешевий. І вже буквально за декілька днів до вильоту, я наштовхнулася на один блог з чудовими фотографіями і детальним описом цього місця. Тоді то я і вирішила, що таки варто витратити 45 злотих і на власні очі побачити один з європейських зоопарків. Про сам зоопарк у наступному дописі, скажу єдине, що він мене дуже вразив.
А сьогодні про пішу прогулянку вздовж Одри, яка ж до того ще й стала дорогою до зоопарку)))))

Прогулянка вздовж Одри

Гуляючи Вроцлавом, окрім монументальних костелів, мостів, муралів та гномів мені на шляху траплялися ще всілякі цікаві скульптури. Нижче про них)))

Скульптури Вроцлава

Виснажені майже п’ятигодинним забігом по зоопарку, ми нарешті виходимо на вулицю, де погода остаточно псується, небо затягує хмарами і знову починає накрапати дощ. Але у нас в планах ще зайти глянути на Залу Століття, що височить акурат навпроти зоопарку через дорогу.

Зала Століття

В наш час вже будь-яке місто може похизуватися муралами, графіті чи просто невеличкими малюнками на стінах. Вроцлав не виключення. Хоча це лише невеличка частина з них. Бо гуляла я лише центром і до того ж не все вдалося сфотографувати, бо вже не вистачало денного світла)))) Як виявилося потім муралів в місті вистачає, є навіть карта, де вони всі позначені, звичайно деяких вже може не бути, ну але то таке, гноми теж не всі знаходилися))) Тож кому гномів буде замало, зможе пошукати ще настінний живопис))))

Мурали Вроцлава

Вроцлав по праву можна назвати містом мостів. І справді іх тут разом із місточками та кладочками нараховується десь сто тридцять. Воно і не диво, адже місто лежить на 12 островах на Одрі. А щоб без перешкод перебиратися з острова на острів, зводили мости. Пишуть, що до Другої світової їх було близько 300.
А тому ми за якихось три дні перетнули 14 мостів, кладок і місточків)))))

Вроцлавські мости...