Ланцут був обов’язковим пунктом у моєю списку для відвідування, але я розуміла, що як мінімум півдня мені знадобиться, щоб все там оглянути.

Ланцут

Після подорожі до Вроцлава захотілося спробувати перетнути кордон потягом. Оскільки варіантів не так багато, було вирішено на день Конституції податися до Перемишля. Маючи в запасі неповні чотири дні, я запланувала відвідати шість міст. Але потім детально вивчивши інформацію про кожне з них, в останню мить відмовилася від Красічина.

Переворськ

Наступного дня я подалася до Стольного. Взагалі до села можна потрапити гарною асфальтованою дорогою з траси Чернігів-Гремяч. Але, якщо чесно, я побоялася їхати трасою, бо вона вузька, узбіч немає, місцями ще й зарослі кленів утворюють тунель, а потік машин хороший, і тим паче фур.

Про Стольне

Спробувавши на травневих велосипедний формат подорожей, я вирішила продовжити. Звісно, що зі своїм коліном та на такому велосипеді кілометрів 50 я не осилю, а так до 20 можна спробувати. Вивчивши мапу, знайшла ще декілька сіл, які знаходяться на відстані досяжності від Волосківців.

Поїздка до Дягови

Тієї ночі в горах я спала як убита, тобто не прокидалася, не глипала на годинник, чекаючи світанку, і на диво зовсім не замерзла,чим завдячую ще одному каремату та намету Terra Incognita)))) Взагалі я страшенна мерзлячка і в якому б наметі не спала, завжди було холодно, а от цього разу ні))).

День другий

Мені вже давно хотілося ще раз побувати на Мармаросах та піднятися на Попа Івана, а особливо в той час, коли зелені схили вкриваються цвітом родендронів.

Перший день походу

От і промайнув ще один Книжковий Арсенал. Як завжди було багато несподіваних зустрічей, цікавих заходів, нових відкриттів і звісно ж багацько прекрасних книжок, від шаленої кількості яких просто розбігалися очі, хотілося все))))
Нижче така собі розповідь у фотографія про те, що мені вдалося побачити через об'єктив своєї камері на Арсеналі)))

Таким я побачила Книжковий Арсенал

Це вже останній пост, присвячений цьогорічному Книжковому Арсеналу, і він про мого улюбленого поета — Артема Полежаку.

Читати далі

Ох, же та ніч була холодною. І що саме цікаве навіть підйом не зігрів, бо сонячні промені майже не потрапляли на галявину.

Трохи Ворохти

Вночі дощ вщух і вітер послабшав, тож обійшлося без пригод. Але я все одно змерзла, це вже традиція))) Саме цікаве, що найтеплішою ніччю із всіх моїх проведених в походах, була ота на Бребенескулі, коли нас всю ніч заливало дощем, а рюкзак та капці плавали в тамбурі в гігантській калюжі)))))

Другий день походу